ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 32/644
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Дніпровському районі м. Києва
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 29.01.2004 року Київського
апеляційного
господарського суду
у справі № 32
господарського суду м. Києва
за позовом КМОА
до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000481802/0
від 31.01.2003р.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004 року по справі № 32 позов
задоволено повністю; визнано недійсним податкове
повідомленнярішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
№ 0000481802/0 від 31.10.2003 року; стягнуто з відповідача на
користь позивача 85,00 грн. - витрати по сплаті державного мита та
118,00 грн. - витрати по оплаті інформаційно-технічного
забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Дніпровському районі м. Києва просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким позивачу у позові відмовити, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та процесуального права, а
саме ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
,
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судом встановлене, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була
проведена позапланова документальна перевірка позивача з питань
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету
земельного податку "КМОА" за період з 01.01.2000р. по
30.09.2002р., за результатами якої складено акт
№ 470/23-928-05508648 від 30.01.2002р.
На підставі акту перевірки № 470/23-928-05508648 від 30.01.2002р.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 31.01.2003 р. видано податкове
повідомлення-рішення № 0000481802/0, яким визначено суму
податкового зобов'язання за платежем земельний податок в розмірі
268186,93 грн., та штрафні санкції в розмірі 67046,73 грн., всього
335233,66грн.
Відповідно до статуту Київська міська організація Всеукраїнської
спілки автомобілістів є громадською організацією, що об'єднує на
добровільних засадах громадян - власників особистих автомобілів і
мотоциклів, самодіяльних конструкторів і реставраторів старовинних
транспортних засобів, інших громадян - любителів автомототехніки.
Відповідно до статуту одним із видів діяльності позивача є
сприяння його членам у створенні кооперативів та будівництві
гаражів, а також організації будівництва та експлуатації
автостоянок.
Таким чином, позивач відповідно до статуту, сприяє членам спілки у
організації колективного зберігання ними власного автотранспорту
на спеціально наданих для цілей та у встановленому порядку
відведених земельних ділянках.
Статтею 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
визначено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку
яких встановлено, встановлюються в розмірі одного відсотка від їх
грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у
частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій ст. 6
цього Закону.
Відповідно до розрахунків земельного податку Київська міська
організація Всеукраїнської спілки автомобілістів сплачувала
земельний податок згідно ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
у розмірі 3% від суми земельного податку
обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 7 цього закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом,
кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних
засобів громадян, гаражно-будівельними, дачнобудівельними
кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян,
справляється у розмірі 3% суми земельного податку, обчисленого
відповідно до частини першої та другої цієї статті.
Згідно ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку диференціюються в залежності від
функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки
і не залежать від організаційно-правової форми платника податку.
Аналіз змісту вказаної статті дає підстави для висновку, що ставки
земельного податку встановлені законодавцем за принципом
функціонального використання та місцезнаходження земельної
ділянки.
Суб'єктний склад платників податку, в тому числі за ознакою
організаційно-правової форми господарювання, законодавцем
врахований як критерій при встановленні пільгового режиму
оподаткування, про що свідчить зміст статті 12 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Позивач протягом періоду, за який була здійснена перевірка
контролюючим органом, використовував надані йому земельні ділянки,
які за функціональним використанням згідно даних Державного
земельного кадастру є землями транспорту і зв'язку, для
улаштування і організації діяльності колективних автостоянок,
діючих на підставі Положення про колективну автостоянку
Всеукраїнської спілки автомобілістів, затвердженого постановою
президії Центральної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів від
05.03.2002р. № 8.
Згідно пункту 2 цього Положення колективна автостоянка призначена
для постійного або тимчасового зберігання автомототранспортних
засобів членів зазначеної спілки.
Забезпечення позивачем в ході здійснення статутної діяльності
функціонального використання земельних ділянок, з яким, зокрема,
частина п'ята статті 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
пов'язує застосування встановленої нею ставки
земельного податку при відсутності визначення чинним
законодавством поняття "кооперативна автостоянка", обґрунтовано
розцінено апеляційним господарським судом як критерій
правомірності застосування позивачем ставки земельного податку у
розмірі трьох відсотків від суми земельного податку, визначеної
відповідно до частини першої вказаної статті.
Застосування норми частини п'ятої статті 7 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
в залежності від організаційноправової
форми господарювання землекористувача ставило б в нерівне
матеріальне положення користувачів земельних ділянок з однаковим
функціональним призначенням, зокрема, кооперативів, які здійснюють
підприємницьку діяльність, та об'єднання громадян, основна мета
діяльності яких не пов'язана з одержанням прибутків.
Відповідно до спільних Роз'яснень окремих питань, пов'язаних з
платою за землю, Міністерства економіки № 52/33-133
( v-133200-93 ) (v-133200-93)
, Державного комітету по земельних ресурсах № 62 та
Головної податкової інспекції № 36-310/51 ( v36-3225-93 ) (v36-3225-93)
, інший
порядок оподаткування земельних ділянок під колективними
автостоянками або гаражами громадян в межах населених пунктів ніж
той, що встановлюється частиною 5 ст. 7 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено лише для земельних ділянок, що
знаходяться на землях природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного, історико-культурного призначення водного фонду і
справляється відповідно до статей 8 та 10 зазначеного Закону
( 2535-12 ) (2535-12)
.
У листі ДПІ у м. Києві від 16.04.1996 № 11-101-4/2-014/364,
адресованому начальникам державних податкових інспекцій,
зазначено, що згідно листа Головної державної податкової інспекції
України № 11-101/10-6345 від 28.12.1995 порядок оподаткування
земельних ділянок в 1996 році, зайнятих колективними автостоянками
м. Києва, здійснюється відповідно до роз'яснення Мінекономіки,
Держкомзему та ГДПІ України віл 52/33- 133, № 62, № 63-310/51
(пункт 13), тобто відповідно частини 3 ст. 6 Закону України "Про
плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, податок за земельні ділянки зайняті
колективними автостоянками справляється у розмірі 3-х відсотків
від ставок земельного податку.
Комісією з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів
та соціального розвитку села Верховної ради України (лист
№ 06-13/8-71 від 24.02.97) роз'яснено, що, якщо земельні ділянки,
надані Всеукраїнській спілці автомобілістів під колективні
автостоянки, використовуються громадянами - членами вищезгаданої
спілки для зберігання особистих транспортних засобів, податок за
ці земельні ділянки обчислюється відповідно до частини першої,
другої та п'ятої статті 7 Закону України "Про внесення змін і
доповнень до закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Аналогічне роз'яснення дане позивачу Комітетом аграрної політики
та земельних відносин Верховної ради України 17.12.02
№ 06-13/8-569.
Крім того, заслуговує на увагу лист Міністерства юстиції України
№ 21-45-440 ( v-430323-05 ) (v-430323-05)
від 02.04.2003р., в якому дано
висновок, що оподаткування земельних ділянок прямо залежить від
категорії і режиму земель, на яких розміщуються автостоянки, і,
отже, режим оподаткування земельних ділянок, що передбачений
частиною 5 статті 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
може поширюватися і на колективні автостоянки КМОА.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку, що Київською міською організацією
Всеукраїнської спілки автомобілістів земельний податок за земельні
ділянки, зайняті колективними автостоянками, сплачувався з
дотриманням вимог чинного законодавства.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від
01.03.2004 року № 724/9/10-007 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.01.2004 року у справі № 32
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004 року у справі № 32 - без змін.