ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 31/28
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача),
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у Колективного підприємства "С"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
від 21 січня 2004 року
на рішення господарського суду м. Києва
та постанову від 16 березня 2004 року
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 31/28
за позовом Виробничого кооперативу "К"
до Колективного підприємства "С",
Спільного підприємства з іноземними
інвестиціями ТзОВ "У"
про стягнення 3285, 76 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовом про стягнення 3285, 76 грн. заборгованості з
Колективного підприємства "С" за поставлену теплову енергію у
вигляді гарячої води, посилаючись на укладений з ТзОВ "У" договір
№ 450222 від 1 січня 1998 року.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21 січня 2004 року позов
задоволений, відновлений строк позовної давності. Стягнуто з
Колективного підприємства "С" на користь позивача 3285, 76 грн.
заборгованості, судові витрати. В позові до Спільного підприємства
з іноземними інвестиціями ТзОВ "У" відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16
березня 2004 року рішення господарського суду залишене без змін.
У касаційній скарзі Колективне підприємство "С" просить вказані
судові рішення скасувати, як прийняті з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень,
норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 січня 1998 року між позивачем
та ТзОВ "У" був укладений договір № 450222 на поставку теплової
енергії у вигляді гарячої води 2-х поверхового будинку, загальна
площа якого становить 1038 кв.м.
Другий поверх приміщення, площею 519 кв.м. є власністю позивача.
Перший поверх приміщення є комунальною власністю та знаходиться на
балансі КП УЖГ Дарницького району м. Києва. КП УЖГ Дарницького
району передав перший поверх в оренду Колективному підприємству
"С" - 31% від загальної площі будинку та КП "СС" - 19 % від
загальної площі будинку.
Як правильно встановлено судом, згідно схеми абонентської
теплотраси, система опалення будинку спільна для всієї будівлі і,
тому, на підставі Правил користування тепловою енергією, виданих
на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР від 29.07.1967 року,
договір на користування тепловою енергією на окрему будівлю з
загальною системою теплопостачання укладається між постачальником
енергії та власником, який займає найбільшу площу в приміщенні.
Укладаючи договір, позивач у додатку № 3 до договору вказав
субабонентів Колективне підприємство "С" та КП "СС" і після
здійснення оплати за теплову енергію направляв рахунки
субабонентам, які Колективне підприємство "С" не оплачувало,
внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 3285, 76 грн.
Враховуючи, що рішенням господарського суду м. Києва від
18.06.2003 року по справі № 26/286 було встановлено, що скаржник
не сплачує вартість теплової енергії на рахунок КП УЖГ Дарницького
району, то факт отримання теплової енергії Колективним
підприємством "С" від ТзОВ "У" через позивача вважається таким, що
не підлягає повторному доведенню (ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те,
що позивач по суті не заявляв вимог до ТзОВ "У" і, тому, місцевий
суд обгрунтовано відмовив в позові до Спільного підприємства з
іноземними інвестиціями ТзОВ "У", стягнувши з скаржника на користь
Виробничого кооперативу "К" 3285, 76 грн. заборгованості та
відновивши пропущений позивачем строк позовної давності.
За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних
судових рішень, суди повно і всебічно перевірили всі обставини
справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і
прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно
залишити без змін.
Доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, судова колегія
вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у
справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства,
що регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 21 січня 2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 16
березня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу
Колективного підприємства "С" - без задоволення.