ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 25/406
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Донецької залізниці м. Донецьк
відкритому судовому
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 18.02.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 25
господарського суду Донецької області
за позовом Спеціалізованої державної податкової
інспекції по
роботі з великими платниками податків у м.
Донецьку
до Донецької залізниці м. Донецьк
про стягнення 156920,89 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.12.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 18.02.2004 року, у справі № 25 позов
задоволено; стягнуто з відповідача до місцевого бюджету
відрахування в розмірі 10% вартості продукції, реалізованої з
відхиленням вимог відповідних стандартів в сумі 156920,89 грн.; в
дохід державного бюджету суму державного мита в розмірі 1569,21
грн. та в дохід ДП "СІЦ" витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
В касаційній скарзі Донецька залізниця просить постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 18.02.2004 року
скасувати і прийняти нове рішення, яким позивачу в задоволенні
позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом норм матеріального права, а саме: частини
п'ятої статті 1, ст. ст. 14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, п. 7 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів
України № 30-93 від 08.04.93р. "Про державний нагляд за
додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх
порушення" ( 30-93 ) (30-93)
.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не надіслав.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому
засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної
оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судами встановлено, що СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку за результатами перевірки Донецької
залізниці за період з 01.07.99р. по 01.07.2001 року складений акт
перевірки № 92/08-41-1 від 19.06.02р., в якому встановлено, що в
порушення п. 7 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та
відповідальність за їх порушення" ( 30-93 ) (30-93)
підприємство не
здійснювало нарахування та сплату до державного бюджету 10%
вартості продукції, реалізованої з відхиленням від вимог
відповідних стандартів в розмірі 156 920,89 грн.
З матеріалів справи вбачається, що Донецькій залізниці виданий
08.12.1999р. висновок Державною санітарно-гігієнічною експертизою
щодо використання джерел водопостачання з відхиленням окремих
показників якості води від вимог ГОСТ 2874-82 "Питна вода".
Листом № 324/5-10 від 24.02.2000р. Державний комітет України з
питань стандартизації, метрології та сертифікації враховуючи
вищезазначений висновок Державної санітарно-гігієнічної експертизи
МОЗ України дозволив відповідачу до 01.01.2002р. здійснювати
подачу питної води з відхиленням від вимог ГОСТ 2874-82. Дозвіл
набув чинності з 01.03.2000р.
Відповідно до п. 7 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України "Про
державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та
відповідальність за їх порушення" ( 30-93 ) (30-93)
від 08.04.93 р.
№ 30-93 у всіх випадках протягом строку дії дозволу на тимчасове
відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції,
виданий у кожному окремому випадку Держстандартом України,
підприємець відраховує в порядку, встановленому Міністерством
фінансів України, у доход державного бюджету 10 відсотків вартості
такої продукції, але не більше 90 відсотків прибутку, що
залишається в розпорядженні підприємств після здійснення
обов'язкових платежів. В такій редакції п. 7 ст. 8 Декрету
Кабінету міністрів України діяв з 09.12.97р. до 01.01.2002р.
З врахуванням змін, внесених Законом України № 2439-ІІІ
( 2439-14 ) (2439-14)
від 24.05.2001р., який набув чинності з 1 січня 2002
року, п. 7 ст. 8 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України
доповнений реченням наступного змісту: "Суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють реалізацію питної води через системи
централізованого водопостачання, здійснюють зазначені відрахування
у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до спеціальних
фондів місцевих бюджетів. Ці кошти використовуються за рішеннями
місцевих рад виключно на фінансування заходів, пов'язаних з
поліпшенням якості питної води".
Позивач просить стягнути 10% відсотків вартості продукції,
реалізованої з відхиленням від вимог відповідних стандартів, за
період з 01.03.2000р. по 01.07.2001р., про що вбачається з
розрахунку позову від 19.12.2003р. та інших розрахунків, які
додані до уточнення позовних вимог від 19.12.2003р.
Враховуючи приписи п. 7 ст. 8 вказаного Декрету Кабінету міністрів
України від 08.04.93 р. № 30-93 ( 30-93 ) (30-93)
в редакції станом на
01.07.2001р., підприємство мало здійснювати відрахування 10% в
порядку, встановленому Міністерством фінансів України.
Порядок відрахування в доход державного бюджету 10 відсотків
вартості продукції, виготовленої з тимчасовим відхиленням від
вимог відповідних стандартів щодо її якості ( z0170-93 ) (z0170-93)
,
затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.11.93 р.
№ 86, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.11.93 р. за
№ 86 , та містить наступні приписи:
- суб'єкти підприємницької діяльності, які одержали у
Держстандарті України дозвіл на випуск продукції із відхиленням
від вимог відповідних стандартів щодо її якості, відраховують 10
відсотків вартості реалізованої такої продукції в межах України до
державного бюджету України протягом усього періоду реалізації
продукції, випущеної за вказаним дозволом;
- перерахування до державного бюджету здійснюється щомісячно, не
пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, на розділ 12,
параграф 33 бюджетної класифікації;
- платники 10 відсотків вартості реалізованої продукції,
виготовленої на підставі дозволу на тимчасове відхилення від вимог
відповідних стандартів щодо її якості, подають щоквартально
податковим органам за місцем свого знаходження у строки,
визначенні для подання квартальних і річних бухгалтерських звітів
і балансів, розрахунок.
За пунктом 6 вищевказаного Порядку ( z0170-93 ) (z0170-93)
, контроль за
правильністю обчислення і своєчасністю сплати 10 відсотків
вартості реалізації продукції, виготовленої на підставі дозволу на
тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості
продукції, здійснюється державними податковими інспекціями
відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
і чинного законодавства щодо стягнення не
внесених у строк податків і неподаткових платежів.
В акті перевірки № 92/08-41-1 від 19.06.02р. податковий орган
встановив, що за період з 08.12.1999р. по 01.07.2001р., Донецькою
залізницею із 47 джерел водопостачання використовувались 40 джерел
питного водопостачання , якість води яких має відхилення по деяким
показникам від вимог ГОСТ 2874-82 "Вода питна". Фактичний обсяг
використаної води з підземних джерел за період з 08.12.1999р. по
01.07.2001р. складає, 2109058 куб.м. , вартість такої реалізованої
води складає 1 569 208,93грн.
Із складених під час розгляду справи розрахунку ціни позову
вбачається про визначення 10% вартості продукції за наступні
квартали:
- ІІ квартал 2000 року в розмірі - 19 840грн.;
- ІІІ квартал 2000 р. - 29403грн.;
- ІV квартал 2000 р. - 33421грн.;
- І квартал 2001р. - 40590грн.;
- ІІ квартал 2001 р. - 33 665грн., - всього 156 920грн.
Відповідно до п. 7 ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України "Про
державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та
відповідальність за їх порушення" ( 30-93 ) (30-93)
від 08.04.93 р.
№ 30-93 протягом строку дії дозволу підприємство повинно
відраховувати у доход державного бюджету 10 відсотків вартості
такої продукції, але не більше 90 відсотків прибутку, що
залишається в розпорядженні підприємств після здійснення
обов'язкових платежів.
Як вбачається, відповідач є платником податку на прибуток. З
доданих до матеріалів справи декларацій з податку на прибуток
вбачається про визначення відповідачем сум прибутку в наступних
розмірах:
- ІІ квартал 2000 року в розмірі 4 185 500 грн.
- ІІІ квартал 2000 року в розмірі 25 783 700 грн., визначений як
різниця даних граф 39 декларації (оподаткований прибуток з
урахуванням від'ємного значення в сумі 36 833 800 грн.) та графи
41 (податкове зобов'язання в сумі 11 050 100 грн.);
- ІV квартал 2000р. - 19 447 100 грн., визначений як різниця графи
39 (27 781 600 грн.) та графи 41 ( 8 334 500 грн.);
- І квартал 2001р. - 1 323 100 грн. та ІІ квартал 2001 р. - 5 730
400 грн., розраховані за вищевказаним порядком визначення сум
прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після
сплати обов'язкового платежу з податку на прибуток.
З огляду на викладене, судами встановлено, що податковим органом
заявлений позов про стягнення у доход бюджету 10 відсотків
вартості такої продукції, яка не перевищує 90 відсотків прибутку,
що залишається в розпорядженні підприємств після здійснення
обов'язкових платежів, з врахуванням приписів п. 7 ст. 8 Декрету
( 30-93 ) (30-93)
.
Відповідно до ст. 18 закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником
фінансових результатів господарської діяльності є прибуток
(доход).
За приписами п. 3.1 ст. 3 закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
прибуток, визначається шляхом
зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на
суму валових витрат платника податку, та суму амортизаційних
відрахувань.
Сума прибутку відображається у деклараціях з податку на прибуток
за відповідний податковий період. У випадку збиткової діяльності,
відповідно до приписів п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, об'єкт
оподаткування (прибуток) не виникає, або виникає на суму зменшену
на суму від'ємного значення, отриманого у попередніх періодах.
Наданий вище розрахунок прибутку, який залишився в розпорядженні
підприємства після сплати обов'язкових платежів, враховує від'ємне
значення об'єкту оподаткування, тобто наявність збиткової
діяльності у підприємства у попередніх періодах.
Посилання відповідача на той факт, що відрахування 10 відсотків
вартості продукції, реалізованої з відхиленням від вимог
відповідних стандартів як обов'язковий платіж, не включений до
системи оподаткування, визначеної у Законі України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
( 1251-12 ) (1251-12)
і тому не підлягає
обов'язковій сплаті, суди правильно порахували таким, що не
ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
( 1251-12 ) (1251-12)
від 18.02.97р. визначає виключний перелік податків і зборів
(обов'язкових платежів), які підлягають зарахуванню до бюджетів.
Зазначений Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
був викладений в такій редакції за Законом України "Про внесення
змін до Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від
18.02.97р. № 77/97-ВР.
В пункті 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 18.02.97р.
№ 77/97 з врахуванням змін за Законом № 303/97-ВР від 04.06.97р.
встановлено, що дія Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
не поширюється на надходження коштів зі сплати
платежів за послуги та інших неподаткових платежів до Державного
бюджету України, які визначаються Законом України про Державний
бюджет України на відповідний рік.
Як вбачається з додатку № 1 до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2000 рік" від 17.02.2000 р. № 1458-ІІІ до
доходної частини Державного бюджету України на 2000 рік за кодом
бюджетної класифікації 23020000 зараховуються відрахування
підприємцями частки вартості нестандартної продукції, виготовленої
з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів
щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України по
стандартизації, метрології і сертифікації.
З додатку № 1 до Закону України "Про Державний бюджет України на
2001 рік" від 07.12.2000 р. № 2120-ІІІ також вбачається про
включення до доходної частини Державного бюджету України на 2001
рік вказаного платежу за кодом бюджетної класифікації 230200.
У зв'язку з зазначеним, відрахування підприємцями частки вартості
нестандартної продукції, виготовленої з дозволу на тимчасове
відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції,
є неподатковим платежем, на який приписи закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 18.02.97р. з врахуванням
його "Прикінцевих положень" не розповсюджується через включення
таких сум до Державного бюджету України.
З огляду на приписи п. 7 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та
відповідальність за їх порушення" ( 30-93 ) (30-93)
від 08.04.93 р.
№ 30-93 позовні вимоги правомірно задоволені судами в повному
обсязі.
На час розгляду позовних вимог податкового органу про стягнення
10% відсотків вартості продукції, реалізованої з відхиленням від
вимог відповідних стандартів, приписи п. 7 ст. 8 Декрету Кабінету
Міністрів України ( 30-93 ) (30-93)
змінились в частині необхідності
стягнення таких платежів до місцевого бюджету.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Донецької залізниці м. Донецьк від 18.03.2004
року № 2009-1/640 на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 18.02.2004 року у справі № 25 залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 18.02.2004 року у справі № 25 - без змін.