ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 23/263
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В.
Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 11 березня 2004 р.
у справі № 23/263
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до XX2 військового складу
про стягнення 10 882 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2003 р. ТОВ "XXX" звернулось в господарський суд з
вказаним позовом до XX2 військового складу про стягнення 10882
грн. вартості тари, в якій була поставлена відповідачу картопля
згідно договору № 57/2000 на постачання продовольства, укладеного
між сторонами 01.09.2000 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.12.2003 р. (суддя Добродняк І.Ю.) позов задоволено частково.
Стягнуто з військового складу XX2 на користь ТОВ "XXX" 10 872,15
грн. вартості безпідставно отриманого майна та судові витрати. В
решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
11.03.2004 р. ( головуючий - Белінська В.О., судді - Герасименко
І.М., Павловський П.П.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 08.12.2003 р. скасовано, в
задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.03.2004
р., залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 08.12.2003 р.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
касаційну скаргу без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 11.03.2004 р. - без змін.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна с карга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених в п.1 постанови від 29.12.1978 р. № 5 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте, постановлені у справі судові рішення вказаним вимогам не
відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими
судами, між ТОВ "XXX" та військовим складом XX2 був укладений
договір № 57/2000 на постачання продовольства (картоплі).
Відповідно до п.2.1 договору продукція поставляється позивачем у
тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час
транспортування та вантажно-розвантажувальних робіт (а.с. 6-9).
При цьому господарські суди не звернули увагу, що стороною в
даному договорі є СП "YYY" та відповідно до вимог ст.ст. 38, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не витребували доказів щодо підтвердження
правонаступництва позивача відносно сторони (постачальника),
зазначеної в договорі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що договором не визначено конкретний вид тари,
порядок і умови її застосування оплата або повернення, а також не
передбачено обов'язок замовника (відповідача) повернути тару у
визначений строк, а надані позивачем накладні, за якими
відповідачем була отримана картопля, та де також зазначено
кількість тари та її ціна не можуть бути прийняті як докази
обгрунтованості вимог позивача, оскільки позивач вніс в них зміни,
включивши вартість тари до загальної суми за договором, а за
накладними, наданими відповідачем, вартість тари не входить до
загальної суми за договором.
При цьому судом в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не дана ніяка оцінка тому факту, що кількість, вид тари та ціна за
одиницю і загальна її вартість співпадають як в накладних, наданих
позивачем (а.с.14,16-17, 19), так і відповідачем (а.с.84-87).
В порушення вимог ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в постанові суду
апеляційної інстанції не вказані доводи, за якими апеляційна
інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.
При вирішенні спору як господарським судом як першої, так і
апеляційної інстанції не застосовані норми матеріального права,
які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, - Правила
застосування. обігу і повернення засобів упаковки багаторазового
використання ( v0015216-92 ) (v0015216-92)
, затверджені наказом Міністерства
державних ресурсів України від 16.06.1992 р., п.1 яких
передбачено, що вони регулюють взаємовідносини відправників і
одержувачів (незалежно від форм власності) продукції і товарів з
питань застосування обігу і повернення засобів упаковки
багаторазового використання.
П.3 зазначених Правил ( v0015216-92 ) (v0015216-92)
передбачає, що після
звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки
багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню,
якщо інше не передбачено Правилами застосування. обігу і
повернення цих засобів або договором.
Отже, якщо Правилами або договором покупець (одержувач) продукції
і товарів не звільнений від обов'язку повернення засобів упаковки
багаторазового використання, ці засоби підлягають поверненню в
кількості, порядку і строки, передбачені Правилами
( v0015216-92 ) (v0015216-92)
, про що вказано в п.2 роз'яснень президії Вищого
арбітражного суду України від 30.03.93 р. № 01-6/368 "Про деякі
питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поверненням
засобів упаковки і повторним використанням дерев'яної і картонної
тари та паперових мішків" ( v_368800-93 ) (v_368800-93)
.
За таких обставин постановлені у справі судові рішення не можна
визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід більш ретельно з'ясувати
обставини, що мають значення для справи та в залежності від
встановленого вирішити спір на підставі закону, що підлягає
застосуванню до спірних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08
грудня 2003 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 11 березня 2004 р. у справі за № 23/263
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі суду.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Л.В. Стратієнко
В.В. Чабан