Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 23/212
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників
сторін котрі
позивача присутній
відповідача присутній
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Орджонікідзевському районі міста
касаційну скаргу Запоріжжя
у справі № 23/212
господарського суду Запорізької області
на постанову від 04.03.2004року
Запорізького апеляційного господарського суду
за позовом Закритого акціонерного товариства
"ФТ"
до Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі міста
Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
05.09.2003року № 100/25269
Закрите акціонерне товариство "ФТ" звернулося до господарського
суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя від 05.09.2003року
№ 100/25269 про завищення сум бюджетного відшкодування з податку
на додану вартість за січень 2003 року - 10506 грн., за лютий 2003
року - 3111-5 грн., за березень 2003 року - 111-64 грн., за
квітень 2003 року - 14696 грн., за травень 2003 року 116370 грн.,
за червень 2003 року - 30996 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків державної
податкової інспекції вимогам законодавства та застосуванням норм
законодавства, які не мають застосовуватися до спірних
правовідносин, зазначених в акті перевірки № 164-23/211-31612766
від 05.09.2003 року, який став підставою для прийняття спірного
податкового повідомлення-рішення. Позивачем правомірно віднесено
до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду суми
податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з
придбанням ТМЦ і спорудженням основних фондів, до введення таких
фондів в експлуатацію.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24 листопада
2003 року (оформлене та підписане 27.11.2003року) у справі №
23/212 задоволено позов Закритого акціонерного товариства "ФТ" до
Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста
Запоріжжя. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від
05.09.2003року № 100/25269. Стягнено з відповідача на користь
позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду вмотивоване тим, що оскільки Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
спеціально
передбачено, що витрати пов'язані з придбанням основних фондів
включаються до складу податкового кредиту незалежно від строків їх
введення в експлуатацію за умови, що основні фонди виготовляються,
придбаваються та реконструюються для власних виробничих потреб, то
висновки відповідача щодо безпідставного включення сум податку на
додану вартість до податкового кредиту є неправомірними. У
позивача було право на податковий кредит щодо сум податків
сплачених (нарахованих) у звітному періоді за понесеними витратами
у зв'язку з поліпшенням основних фондів. Також судом зазначено, що
при визначенні податкового кредиту необхідно насамперед керуватися
нормами Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який є спеціальним законом з цього податку, з
використанням термінів, передбачених Законом України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Запорізький апеляційний господарський суд у складі постановою від
04 березня 2004 року рішення господарського суду Запорізької
області залишив без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової
інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя - без
задоволення з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі міста
Запоріжжя просить Вищий господарський суд України здійснити
перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, рішення
господарського суду та постанову у справі скасувати, посилаючись
на порушення господарськими судами норм матеріального права. При
цьому скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що витрати на
придбання обладнання не відповідають умовам необхідним для
віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту,
оскільки, як зазначалось в акті перевірки закритого акціонерного
товариства "ФТ", амортизаційні відрахування не нараховані. Крім
того, судами не прийнято до уваги, що відповідно до пунктів 7.4.4
пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі якщо платник придбає товари,
вартість яких не віднесена до складу валових витрат виробництва та
не підлягає амортизації, то податки сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються. Також Запорізький
апеляційний господарський суд при винесенні постанови не врахував
того, що відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова
звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Скаржник
звертає увагу суду на те, що оскільки за змістом підпункту 8.2.1
пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
використання матеріальних цінностей у
господарській діяльності є необхідною умовою для того, щоб
кваліфікувати їх як основні фонди, право на включення до
податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з
придбанням в даному випадку основних фондів, виникає саме з
моменту використання цього об'єкту у господарській діяльності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду та постанові
апеляційного інстанції у даній справі, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі у постанові апеляційної
інстанції. Відповідно до вимог частини 2 статті 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Під час розгляду справи, господарським судом Запорізької області
було встановлено та підтверджено при здійсненні апеляційного
провадження Запорізьким апеляційним господарським судом наступне.
Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі міста
Запоріжжя була проведена планова документальна перевірка закритого
акціонерного товариства "ФТ" з питання дотримання податкового та
валютного законодавства за період з 01.01.2001 року по 30.06.2003
року.
За результатами документальної перевірки був складений Акт
№ 164-23/211-31612766 від 05.09.2003 року в якому зазначено, що
внаслідок порушень пунктів 7.4.1, 7.4.4. та 7.2.8 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 8.2
статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
підприємством безпідставно віднесено до складу
податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбаним
або спорудженим об'єктам власності, які не беруть участь у
господарській діяльності та суми податку на додану вартість по
виконаним будівельно-монтажним роботам по будівництву цеху
комплексної переробки шлаків.
На підставі зазначеного акта перевірки Державної податкової
інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя було
прийнято податкове повідомлення-рішення № 100/25269 від
05.09.2003року, згідно з яким позивачу зменшено відшкодування
податку на додану вартість в сумі 214847грн.
Задовольняючи позовні вимоги закритого акціонерного товариства
"ФТ", суд як першої так і апеляційної інстанцій прийшли до
правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Як було встановлено судом, позивачем здійснювались витрати на
оплату будівельно-монтажних робіт по будівництву цеху комплексної
переробки шлаків для власних потреб.
Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
основні фонди та нематеріальні
активи, що підлягають амортизації, розуміються у значенні,
визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно з яким під терміном
"амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід
розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення
або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника
податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією
статтею.
Згідно з підпунктом 8.1.2.статті 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
амортизації
підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних
активів для власного виробничого використання, включаючи витрати
на придбання племінної худоби та придбання, закладення і
вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;
самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих
потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам,
які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення
всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів
поліпшення основних фондів.
Тобто позивач споруджує основні фонди, які підлягають амортизації,
згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
Підпунктом 7.4.1 статті 7 передбачено, що податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на
додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних
фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
Отже, суд, як першої так і апеляційної інстанції дійшов до
обгрунтованого висновку, що оскільки Законом "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
спеціально передбачено, що витрати
пов'язані із спорудженням основних фондів включаються до складу
податкового кредиту незалежно від строків їх введення в
експлуатацію за умови, що основні фонди виготовляються
(споруджуються) для власних виробничих потреб, висновки
відповідача, викладені в акті перевірки № 164-23/211-31612766 від
05.09.2003 року щодо заниження позивачем податку на додану
вартість у 2003 року на загальну суму 214847грн. та зменшення
від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ за
2003 року у сумі 214847грн. є неправомірними.
За таких обставин, рішення господарського суду Запорізької області
від 24 листопада 2003 року та постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 04 березня 2004року по справі № 23/212
прийняті у відповідності з вимогами чинного законодавства та
фактичних обставин справи і підстав для їх скасування не
вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в постановлених по справі судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7 -
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.11.2003
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 04.03.2004 року у справі № 23/212 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя залишити без
задоволення.