ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 21/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
Розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом’янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від
24.03.2004р.
зі справи № 21/25 господарського суду
м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Парі-Матч”
до Державної податкової інспекції у
Солом’янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення–рішення
за участю представників сторін:
від позивача:
Брицький В.В. (довіреність від 20.11.03№ 154),
Казанін Є.В.(довіреність від 20.11.03 № 152),
Шкляр О.О. (довіреність від 20.11.03№ 153)
від відповідача:
Гавриленко В.В.(довіреність від 13.05.04 № 3674/9/10-0015)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 27.05.04 р., надіслана 02.06.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою адміністрацією у м. Києві здійснена
позапланова документальна перевірка ТОВ “Парі – Матч” з питань
дотримання вимог законодавства з оподаткування виграшів за
період з 01.10.2000р. по 01.07.2003р., про що складено акт від
15.09.03р. № 94/20/26-20/2/23504252. Перевіркою виявлено
порушення п. п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в результаті
чого занижено суму податку30% від суми виграшу фізичної особи.
За результатами перевірки ДПІ у Солом”янському районі м. Києва
оформлене податкове повідомлення-рішення від 16.09.03
№ 173-2611/0, яким підприємству визначено суму податкового
зобов'язання за платежем – податок на прибуток у загальній сумі
160 028, 50 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем у
судовому порядку, при якому рішенням господарського суду
м. Києва від 20.01.04 (суддя Шевченко Е.О.) позов задоволено з
огляду на те, що виплата сум відбулась не протягом одного
робочого дня, а тому виконання позивачем вимог п. п. 10.2.2
п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є неможливим.
За апеляційною скаргою ДПІ у Солом”янському районі м. Києва
зазначене рішення переглянуте в апеляційному порядку і
постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.03.04 (судді: Новіков м. М. - головуючий, Мартюк А.І.,
Мачульський Г.М.) залишене без змін з тих же підстав.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі ДПІ у Солом”янському районі м. Києва просить скасувати
рішення господарського суду та постанову апеляційного суду (в
судовому засіданні касаційної інстанції уточненні вимоги
скарги), як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм
матерўального права, а саме: п. п. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
яким встановлені умови зменшення доходу переможця гри при його
виплаті такій особі в тих випадках, коли здійснення витрат на
гру та одержання виграшів гравцеві є подіями одного робочого
дня.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Парі–Матч” просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові акти
– без змін, не погоджується з доводами інспекції, посилаючись на
те, що:
- чинне законодавство не дає пояснення про терміни (з якого
часу по який) і поняття робочого дня в гральному закладі, а
специфіка букмекерської діяльності підтверджена судовими
інстанціями;
- товариство не робить нарахування сум 30% податку з виграшу
гравців, а використовує спеціальний касовий апарат згідно
держреєстру ЕККА, яким є SAMSUNG ER 350F –UAOI, і яким операції
розрахунку суми податку з виграшу проводиться в автоматичному
режимі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її
часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п. 10.2.1 п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на платника
податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види
ігор чи розиграшів, які передбачають придбання особою права на
участь у таких іграх чи розиграшах, до їх проведення покладений
обов’язок утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків суми
таких виграшів.
Підпунктом 10.2.2 пункту 10.2 ст. 10 названого закону
передбачено, що незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього
пункту будь - яка особа, яка здійснює виплату особі у зв’язку із
виграшем в казино, бінго, інші ігри у гральних місцях,
зобов’язана утримувати та вносити до бюджету 30 відсотків від
суми прибутку такої особи, який визначається як різниця між її
доходами, отриманими у вигляді виграшів за відповідний робочий
день, та витратами, понесеними такою фізичною особою протягом
такого робочого дня, пов’язаними з таким виграшем, але не більше
суми такого виграшу.
Отже, зменшення доходу переможця гри передбачено тільки у тих
випадках, коли здійснення витрат на гру і одержання виграшу
учасником будуть подіями одного робочого дня. Якщо витрати,
понесені учасником гри в будь – якому з попередніх днів гри,
вони не враховуються у зменшення отриманих ним доходів від гри в
наступні дні.
Відповідно до підпункту 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
обов’язок доведення того, що будь-яке
нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках,
визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим,
покладається на платника податків, за винятком випадків,
визначених п. 4.3 цієї статті.
Враховуючи вказану норму, касаційна інстанція зауважує на тому,
що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішення та
постанови не досліджено питання доведеності платником податків
неправомірності нарахування, здійсненого інспекцією за
результатами проведеної перевірки та не були встановлені
обставини щодо часу, коли позивач приймав від гравців ставки на
спортивні події, на які суми були ці ставки, не встановлено
часу, коли виплачувалася грошова винагорода, в яких розмірах та
з яких сум утримувався податок.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих
правовідносин.
За таких обставин та враховуючи передбачені процесуальним
законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не
дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, прийняті зі справи судові акти
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
вищезазначене, всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх
сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, ст. 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.03.2004р. та рішення господарського суду м. Києва від 20.01.
2004р. зі справи № 21/25 – скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському
районі м. Києва – задовольнити частково.