ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 справа N 21/775
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.02.2004
у справі № 21/775
господарського суду м. Києва
за позовом ДПІ у Дарницькому районі м. Києва
до ТОВ "РС"
про примусове стягнення активів
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.12.2003 у справі
№ 21/775 задоволено позов про примусове стягнення активів позивача
в рахунок погашення його податкового боргу на підставі п.п. 3.1.1
п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "РС" подала апеляційну
скаргу до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2004 рішення господарського суду м. Києва від 01.12.2003 у
справі № 21/775 скасовано, в позові відмовлено. Стягнуто з ДПІ у
Дарницькому районі м. Києва на користь відповідача 850 грн. витрат
по сплаті державного мита.
У касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19.02.2004, а рішення господарського суду м. Києва від
01.12.2003 у справі № 21/775 залишити без змін, посилаючись на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права: п. 1.3, 1.6 ст. 1, п.п.
3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
колегія суддів
Вищого господарського суду України виходить з фактичних обставин
справи, встановлених господарськими судами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що 28.08.2003 начальником ДПІ у Дарницькому районі м. Києва
Харченко С.І. було прийнято рішення № 10 про застосування непрямих
методів для визначення об'єкту оподаткування ТОВ "РС" для
розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та
податку на прибуток за період з 01.04.2003 по 01.07.2003.
12.09.2003 ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було проведено
позапланову документальну перевірку підприємства позивача щодо
дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003
по 01.07.2003, за наслідками якої складено акт № 111-
23/6-014-32203378, яким із застосуванням непрямих методів
встановлено порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що
призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану
вартість на суму 58 200 грн.; та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону
Sjp`?mh "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що
призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток
на суму 87 200 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м.
Києва прийняла податкові повідомлення-рішення № 0006122301/024749
та № 0006112301/024749 від 15.09.2003, якими позивачу визначено
суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
розмірі 58 200 грн. та штрафні санкції - 29 100 грн. і з податку
на прибуток у розмірі 87 200 грн. та штрафні санкції - 43 600 грн.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що у
зв'язку з наявністю даних про незнаходження ТОВ "РС" за юридичною
адресою, відповідачем вищезазначені податкові повідомлення-рішення
були розміщені на дошці податкових оголошень в той же день
(15.09.2003) без додержання вимог п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо
надіслання податкових вимог листом з повідомленням про вручення
або передачі посадовій особі позивача під розписку (у зв'язку з
чим апеляційним господарським судом зроблено висновок про
неузгодження в установленому законом порядку податкового
зобов'язання позивача в сумі 218 100 грн.).
Слід зазначити, що правовою підставою пред'явлення позову позивач,
зокрема, зазначав п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого активи
платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок
погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Застосування цієї норми вимагає врахування положень п. 1.6 ст. 1
цього Закону" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо поняття примусового стягнення як
звернення стягнення на активи платника податків у рахунок
погашення його податкового боргу без попереднього узгодження його
суми платником податків.
Отже, саме наявність у платника податкового боргу, сума якого з
ним попередньо не узгоджена, є фактичною обставиною для
пред'явлення позову на підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. При
цьому відсутність необхідності попереднього узгодження суми
податкового боргу з платником податків повинна випливати з чинного
законодавства. Зокрема, таке не стосується випадків визначення
податкового зобов'язання контролюючим органом, передбачених
пунктом 4.3 ст. 4 цього Закону" ( 2181-14 ) (2181-14)
(визначення суми
податкового зобов'язання за непрямими методами, яка підлягає
обов'язковому узгодженню в порядку, передбаченому ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у
зв'язку з чим не може бути примусово стягнута на підставі п.п.
3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
З огляду на викладене, не вбачається підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2004 у справі № 21/775.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Дарницькому районі м. Києва залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 19.02.2004 у справі № 21/775 - без змін.