ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 20-5/313
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача), суддів,
за участю повноважних представників: позивача, відповідача
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "С" на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 8 квітня
2004 року у справі за позовом ВАТ "С" до Дочірнього підприємства
"Недержавного закладу освіти "І" про стягнення 35369, 26 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Севастополя з позовом до відповідача про стягнення 35369, 26 грн.
заборгованості по орендній платі.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 26 січня 2004 року
позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
8 квітня 2004 року рішення суду скасовано. В позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, ВАТ "С" просить її скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускаються.
Як встановлено судом, згідно умов договору оренди № 01-026/26-Ю
від 15 лютого 2002 року, укладеного між сторонами у справі,
позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне володіння
і користування другий та треті поверхи прибудови до клубу,
розташованої за адресою: м. Севастополь за номенклатурою,
кількістю і вартістю у відповідності з інвентаризаційним описом та
актом прийому-передачі орендованого майна.
Додатковою угодою № 1 від 14.08.2002 року до договору
№ 01-026/26-Ю сторони продовжили строк оренди приміщення до
15.08.2003 року та збільшили суму орендної плати до 3868, 80 грн.
щомісяця.
Додатковою угодою № 2 від 01.11.2002 року, сторони передбачили
передачу в оренду всіх приміщень прибудови до клубу з оформленням
акту прийому-передачі майна від 01.11.2002 року, з сумою орендних
платежів в розмірі 8428, 80 грн.
Додатковою угодою № 3 від 01.02.2003 року, сторони змінили
основний договір в частині розміру орендної плати, яка склала
8545,20 грн. щомісячно і повинна була перераховуватися не пізніше
5-го числа місяця, слідуючого за звітним.
Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що позивач
зобов'язаний був передати в оренду відповідачу всі поверхи
прибудови до клубу, але фактично передав три; відповідач сплачував
позивачеві орендні платежі, згідно виставлених рахунків, за
фактично займані приміщення першого, другого та третього поверхів.
Пунктом 7 додаткової угоди № 3 від 01.02.2003 року передбачено, що
перерахування орендних платежів проводилось на рахунок позивача
згідно пред'явлених рахунків на підставі оформлених сторонами
актів наданих послуг, які були підписані сторонами і надані суду.
Згідно платіжних доручень відповідачем орендна плата своєчасно
перераховувалась на розрахунковий рахунок позивача.
Суд апеляційної інстанцій правильно встановив, що за період з
01.11.2002 року по 15.09.2003 року приміщення четвертого та
п'ятого поверхів займало, за згодою з ВАТ "С", комунальне
підприємство "Культурний комплекс "К".
3 вересня 2003 року відповідач придбав у позивача спірні
приміщення, що підтверджується матеріалами справи.
Тому, як вірно встановив суд, відповідач з незалежних від нього
причин не мав можливості в повному обсязі користуватися
орендованими приміщеннями і проводив оплату за фактично займані
приміщення.
Таким чином, у постанові суд вірно застосував норми матеріального
права і обгрунтовано відмовив в позові.
За таких обставин постанова суду відповідає вимогам закону і
обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 8
квітня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "С" -
без задоволення.