ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 15.07.2004                                        Справа N 16/48
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк, В. Харченка,
 
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу    ЗАТ "ХХХ"
 
на постанову        від 14.05.2004
Київського апеляційного господарського суду
 
у справі            № 16/48
 
за  позовом         ТОВ "YYY"
 
до                  ЗАТ "XXX"
 
третя особа -       Головне управління охорони культурної спадщини
                    та    реставраційно - відновлювальних   робіт,
                    Київської міської державної адміністрації
 
про                 визнання зобов'язання в натурі
 
зустрічний позов:   про визнання договору недійсним
 
в судове засідання прибули представники сторін:
 
позивача А.А.А. (дов. від 25.05.2004)
 
відповідача   Б.Б.Б.  (дов.  від  20.02.2003),  В.В.В.  (дов.  від
20.02.2003)
 
Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін  та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
 
                            ВСТАНОВИВ
 
Позов, з   урахуванням  збільшених  його  вимог, пред'явлений  про
стягнення 649684,94  грн.  основного  боргу,  8011,69  грн.  -  3%
річних,  37434,54 грн. пені, 22825, 47 грн. інфляційних збитків та
про  виконання   зобов'язання   в   натурі,   а   саме:   прийняти
освітлювальне  обладнання  згідно  з  додатком  №  1  до  договору
поставки № 14С/07 від 25.07.2003.  Позовні вимоги  обґрунтовуються
неналежним   виконанням   відповідачем  зобов'язань  за  договором
поставки, укладеним між сторонами у справі. Зокрема, відповідно до
п.3.2.1  договору відповідач зобов'язувався до 29.07.2003 сплатити
на  користь  позивача  70  відсотків  ціни  товару,   що   складає
1727670,25  грн.  (загальна  вартість  товару  складає  2468100,36
грн.).  Зобов'язання відповідачем виконане частково шляхом  сплати
лише  1127000,00  грн.  У  зв'язку  з зазначеним,  позивач не може
виконати зобов'язання  щодо  поставки  до  15.10.2003  відповідачу
товарів.  Позивач  звернувся  за  захистом  порушеного  права  про
стягнення  з  відповідача  залишку  несплаченої   передоплати   та
зобов'язання останнього прийняти товар.
 
Зустрічний позов   про   визнання   недійсним   договору  поставки
обґрунтовується тим,  що передбачене за договором поставка товарів
здійснюється    для   виконання   комплексної   реконструкції   та
реставрації  пам'ятки  архітектури  та  монументального  мистецтва
будинку   по   вул.   Н-ській,   99,  фінансування  видатків  яких
здійснюється з державного бюджету, а замовником робіт є Управління
культурної   спадщини   та   реставраційно-відновлювальних   робіт
Київської  міськдержадміністрації.  У   порушення   вимог   Правил
визначення  вартості  будівництва  і  окремих  робіт  (матеріалів,
устаткування  тощо),  які  проводяться  із  залученням   бюджетних
коштів,  встановлені  Державними  будівельними нормами України ДБН
Д.1.1-1-200  ( v0174241-00  ) (v0174241-00)
        ,  затвердженими  наказом   Держбуду
України   від  27.08.2000  №  174  договірна  ціна  на  будівельну
продукцію (поставка освітлювального  обладнання)  не  погоджена  з
замовником  будівництва.  Так  як умова про ціну товару є істотною
для договорів поставки,  а непогодження її  із  замовником,  що  є
вимогою  підзаконного  акту,  робить  такий  договір  недійсним  у
відповідності до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Рішенням господарського суду м.  Києва від  09.03.2004  (суддя  О.
Ярмак)  зустрічний  позов про визнання недійсним договору поставки
та стягнення з  постачальника  отриманої  ним  на  виконання  умов
договору  передоплати у сумі 1127000 грн.  задоволений з огляду на
невідповідність умов договору  нормативному  акту.  У  задоволенні
первісного позову відмовлено,  оскільки його вимоги ґрунтуються на
умовах договору, який визнаний недійсним.
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
14.05.2004 (колегія суддів:  О.  Муравйов,  С.  Сотніков,  О. Кот)
рішення  у  справі  скасоване.  Первісний  позов  задоволений,   у
зустрічному - відмовлено.
 
Постанова суду  мотивована  тим,  що  Правила  визначення вартості
будівництва ( v0174241-00  ) (v0174241-00)
          носять  обов'язковий  характер  при
визначенні    вартості    будов   (об'єктів),   будівництво   яких
здійснюється  із  залученням  державних  або   бюджетних   коштів.
Відповідно до п.п.  3.3.1 Правил ( v0174241-00 ) (v0174241-00)
         "договірна ціна -
це вартість підрядних робіт",  тобто ціна,  визначена (сформована)
генеральним    підрядником   у   кошторисі   внаслідок   залучення
субпідрядних організацій,  яка й  повинна  бути  погоджена  шляхом
підписання  протоколу  між  генеральним підрядником та замовником.
Договір  поставки  не  є  договором  підряду.  Сплата  коштів   на
виконання  зобов'язань  за  договором,  проводилася відповідачем з
його поточного рахунку,  кошти на якому не є бюджетними.  Зважаючи
на   викладене,   умови  договору  поставки  не  містять  порушень
законодавства.
 
Щодо висновку суду першої  інстанції  при  прийнятті  рішення  про
порушення   постачальником   строків   поставки   товарів,   судом
апеляційної інстанції такий  висновок,  як  обставина  заперечення
первісних  позовних вимог,  відхилений з огляду на те,  що сторони
домовилися  про   поставку   товару   після   попередньої   оплати
відповідачем 70 відсотків його вартості.  У зв'язку з невиконанням
відповідачем зазначеної умови, позивач звернувся до суду з вимогою
про  стягнення  таких  коштів та зобов'язання відповідача прийняти
товар.
 
Звертаючись до суду з касаційною скаргою,  відповідач  посилається
на   неправильне  застосування  судом  апеляційної  інстанцій  при
прийнятті  оскаржуваної  постанови  норм  права,   зокрема,   щодо
висновку  цього  суду  про  виконання  умов договору поставки,  не
пов'язаним  з  бюджетним  фінансуванням  реконструкції  будови  та
визначенням  обсягів  попередньої  оплати  товарів,  що підлягають
поставці, відповідно до узгодженого сторонами графіку.
 
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних  обставин
справи  та  їх  повноту,  Вищий  господарський  суд України дійшов
висновку,  що оскаржувана  постанова  підлягає  до  скасування,  а
рішення слід залишити без зміни, виходячи з такого.
 
Розпорядженням Київської  міської  державної   адміністрації   від
14.09.2000 за №  1636  ( ra1636017-00  ) (ra1636017-00)
          передбачено  здійснення
комплексної реконструкції та реставрації пам'ятників архітектури і
монументального мистецтва  державного  значення  (охорон.  №  906)
будинку,   що   по   вул.   Н-ській,   99   з  пристосуванням  під
адміністративний будинок Адміністрації Президента України.
 
Відповідно до  цього  розпорядження  Управління  охорони  пам'яток
історії,  культури та історичного  середовища  КМДА  є  замовником
комплексної реконструкції  та   реставрації   будинку,   який   за
результатами  тендеру  визнає  генеральну  проектну  та будівельну
організації з проведення комплексної реконструкції та  реставрації
будинку;  фінансування  видатків,  пов'язаних з проведенням робіт,
здійснюватиметься за рахунок державного бюджету.
 
За результатами   проведеного   тендеру   ЗАТ   "XXX"    визначене
генеральною  будівельною  організацією,  про що укладено договір №
4-03  від  10.01.2003  "Про   закупівлю   робіт   по   комплексній
реконструкції    та    реставрації    пам'ятки    архітектури   та
монументального мистецтва будинку по вул. Н-ській, 99". Відповідно
до  розробленої  Інститутом  "WWW"  АТ  "GGG" робочої документації
будинку по вул. Н-ській, 99 декоративне освітлення цього будинку є
складовою  його  реконструкції  (реставрації).  Згідно  з  умовами
договору  №  4-03,  укладеного  між  замовником   та   генеральним
підрядником,  сторони  домовилися,  що  розрахунок договірної ціни
здійснюється згідно з Правилами  визначення  вартості  будівництва
ДБН  1.1-1-2000  ( v0174241-00  ) (v0174241-00)
          та в межах цін,  що склалися в
регіоні,  підтверджених відповідними документами (п.2.2 договору).
Остаточна  вартість  робіт  узгоджується  замовником та виконавцем
після затвердження проектно-кошторисної документації  по  об'єкту.
Виконавець здійснює замовлення,  постачання, приймання, охорону та
подачу на будівельний  майданчик  матеріально-технічних  ресурсів,
контроль за їх якістю та комплексністю постачання за номенклатурою
у  відповідності  до  проектно-кошторисної   документації   (п.8.1
договору).   Виходячи   із   цитованих   положень  умов  договору,
виконавець    (генеральний    підрядник)    здійснює    комплексну
реконструкцію та реставрацію будинку на свій розсуд,  в тому числі
і  шляхом  укладення  різних  видів  договорів,  однак   у   межах
повноважень,  наданих  йому замовником та таких,  що не суперечать
законодавству.  А тому висновок суду апеляційної інстанції про те,
що    обмеження,   встановлені   Правилами   визначення   вартості
будівництва ( v0174241-00 ) (v0174241-00)
         поширюються лише на договори  підряду,
укладені  Генпідрядником з субпідрядними організаціями,  є хибним.
Укладення  між   сторонами   у   справі   договору   на   поставку
освітлювального  обладнання  без  узгодження  з замовником ціни на
нього,  є підставою  для  визнання  такого  договору  недійсним  з
причини його невідповідності чинному законодавству (ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
        ).
 
Висновок суду апеляційної  інстанції  при  прийнятті  оскаржуваної
постанови  про  належне  виконання позивачем (постачальником) умов
договору поставки базується на поясненнях представника позивача  в
судовому засіданні щодо визначення сторонами місця поставки: склад
виконавця,  тоді як відповідач не звертався до позивача з  вимогою
про  відпуск  оплаченого товару.  Такий висновок є помилковим.  За
договором поставки постачальник зобов'язується  передати  у  певні
строки  покупцеві  продукцію,  а  покупець зобов'язується прийняти
продукцію (ст.  245 ЦК УРСР  ( 1540-06  ) (1540-06)
        ).  Тобто  підтвердження
виконання зобов'язання поставки лежить на постачальнику, незалежно
від визначеного сторонами місця поставки.
 
Зважаючи на те,  що неналежне виконання постачальником  договірних
зобов'язань  може  бути  обставиною  заперечення  проти первісного
позову, однак задоволення зустрічного позову про визнання договору
поставки  недійсним  унеможливлює  правове  обґрунтування вимог за
первісним позовом про примусове виконання відповідачем  договірних
зобов'язань.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ЗАТ "XXX" задовольнити.
 
Постанову від 14.05.2004  Київського  апеляційного  господарського
суду у справі № 16/48 скасувати.
 
Рішення від 09.03.2004 господарського суду м.  Києва  у  справі  №
16/48 залишити без зміни.
 
Головуючий М.Остапенко
Судді      Є.Борденюк
           В.Харченко