ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 справа N А-42/280-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Дергачівської МДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 20.02.2004
у справі № А-42/280-03
господарського суду Харківської області
за позовом ТОВ фірма "І"
до Дергачівської МДПІ
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2003 у
справі № А-42-280/03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 20.02.2004 позов задоволено:
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Дергачівської
МДПІ від 05.06.2003 № 0002382310/2, № 0002392310/2 та
№ 0002402310/2; стягнуто з Дергачівської МДПІ на користь позивача
255 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Дергачівська МДПІ просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2004 та
рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2003 у
справі № А-42/280-03, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181- ІІІ.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що Дергачівською МДПІ було проведено планову комплексну
документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання
вимог податкового законодавства за період з 01.01.2002 по
31.03.2003, за наслідками якої складено акт перевірки від
02.06.2003 № 23-104/233/145, яким встановлено порушення позивачем
вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі
змінами і доповненнями), внаслідок реалізації товарів, що не
оприбутковані в бухгалтерському обліку та не відображені в
податкових накладних на реалізацію товару, у сумі 310 821, 24 грн.
(що підтверджено ксерокопією накладної № Т-26/04-10 на
відвантаження фірмі "Т" лікеро-горілчаних виробів).
Крім того, відповідачем при перевірці податкових накладних на
реалізацію товару ТОВ фірмі "Т" було встановлено реалізацію
товарно-матеріальних цінностей без оплати на суму 92 477 грн.
Виходячи з вищенаведених порушень, відповідачем в акті перевірки
зроблено висновок про заниження валового доходу у спірний період
на суму 403 300 грн., заниження податку на додану вартість на суму
40 100 грн. та порушення позивачем ст. 15 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 № 481/95-ВР внаслідок оптової
торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, за що
застосовано фінансову санкцію у розмірі 621 642 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Дергачівською МДПІ прийняті
рішення, якими позивачу були донараховані податкові зобов'язання
та застосовані штрафні санкції на загальну суму 71 074 720 грн. Не
погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями,
позивач оскаржив їх у адміністративному порядку.
За наслідками адміністративного оскарження позивачу було визначено
податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції на загальну
суму 906 066, 80 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо законності
і обгрунтованості вимог позивача з огляду на наступне.
Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,
затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429
( z1023-02 ) (z1023-02)
факти виявлених порушень податкового та валютного
законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко,
об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші
документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому
обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За кожним
відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного
законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті
нормативно-правових актів, що порушені платником податків,
зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської
діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено,
при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб
підприємства щодо встановлених порушень та зазначити первинний
документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та
бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій),
та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту
порушення.
Однак в порушення вимог вказаного Порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
висновки
відповідача про порушення позивачем вимог податкового
законодавства не підтверджено первинними документами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що позивач надав в судове засідання оригінали накладних
№ Т-26/04-10 від 26.04.2002 на реалізацію фірмі "Т" товару на суму
1 864, 96 грн. та № т-31/01-01 31.01.2002, № т-28/02-01 від
28.02.2002, № т-31/03-01 від 31.03.2002, № т-15/03-01 від
15.03.2002, № т-30/04-01 від 30.04.2002, № т-31/05-01 від
31.05.2002 на реалізацію фірмі "Т" товарів, в яких вказана
звичайна ціна продажу таких товарів і які відповідають даним
податкового і бухгалтерського обліку позивача.
Встановлені господарськими судами обставини спростовують висновки
відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість,
податку на прибуток і порушення вимог Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
викладені в акті перевірки.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 20.02.2004 у справі № А-42/280-03
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дергачівської МДПІ залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
20.02.2004 у справі № А-42/280-03 - без змін.