ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N A-42/262-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
відкритому судовому
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 09.03.2004 року Харківського
апеляційного
господарського суду
у справі № 42
господарського суду Харківської області
за позовом ДП "ХО" ВАТ "Державна акціонерна компанія
"АДУ", м. Харків
до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.12.2003
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 09.03.2004 року, у справі № 42 позов
задоволено повністю; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова
№ 0001722305/0 від 28.07.2003р.; стягнуто з відповідача на користь
позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись
на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 4.1.6 п. 4.1
ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. ст. 7, 16 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в
засіданні суду касаційної інстанції..
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи
наступне.
Судами встановлено, що на підставі наказу Державної служби
автомобільних доріг України № 68 від 26.02.2003р. "Про передачу
основних засобів" була здійснена передача позивачу основних
засобів, що зафіксована актом приймання-передачі від 27.03.03р.
Державна служба автомобільних доріг України є органом, який,
відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 221 від
28.02.2002р., здійснює повноваження по управлінню ВАТ "ДАК "АДУ".
Як вбачається із змісту наказу № 68, до суттєвих умов відносяться
такі:
1. Необхідність передачі до 31.03.2003 р. з балансу ДП "ХД" на
баланс ДП "ХО" основних засобів (згідно додатку) на загальну суму
1 292 090,26 грн. станом на 28.02.2003 р.
2. Необхідність зменшення статутного фонду ДП "ХД" та відповідного
збільшення статутного фонду ДП "ХО" на розмір залишкової
балансової вартості основних засобів, що передаються з балансу на
баланс, відповідно до чинного законодавства.
Згідно із ст. 7 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, зміни, які сталися в установчих документах товариства
і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній
реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної
реєстрації товариства.
При цьому порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької
діяльності встановлений ст. 8 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
та Положенням про державну реєстрацію суб'єктів
( 746/99 ) (746/99)
підприємницької діяльності, затвердженим Постановою
Кабінету Міністрів України № 740 од 25.05.98р.
Пунктами 23 та 24 зазначеного Положення ( 746/99 ) (746/99)
встановлено
перелік документів, які надаються в орган державної реєстрації в
разі внесення змін до статутних документів, а саме:
- рішення правомочного органу (яке оформлене відповідно з вимогами
діючого законодавства) про внесення змін в статутні документи, в
даному випадку пов'язані з збільшенням статутного фонду;
- відповідні зміни до статутних документів в виді окремих
додатків, або статутні документи, викладені в новій редакції.
Таким чином, проведення реєстрації змін до статутних документів
Дочірніх підприємств ВАТ "ДАК "АДУ" можливе тільки в разі
наявності у останніх всіх документів (визначених пунктами 23 та 24
Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності ( 746/99 ) (746/99)
), які розроблені та затверджені виключно
Укравтодором.
Судами встановлено, що наказом № 68 від 26.02.2003р. були
врегульовані всі питання, які пов'язані з безпосереднім виконанням
його першої суттєвої умови - встановлено дату, станом на яку
потрібно здійснити передачу майна; викладено вичерпний перелік
майна, яке підлягало передачі, та визначено його вартість.
Отже, Державна служба автомобільних доріг України, пунктом 2
наказу № 68 від 6.02.2003р. зафіксувавши необхідність зміни
розміру статутних фондів дочірніх підприємств, фактично виключила
можливість виконання другої суттєвої умови наказу № 68 від
26.02.2003р. до моменту затвердження нею відповідних змін до
вказаних статутних документів.
Так, висновки судів щодо декларативності окремих положень наказу
№ 68 від 26.02.2003р. підтверджуються подальшими діями Державної
служби автомобільних доріг України, якою в червні 2003 року були
розроблені та затверджені (наказ № 256 від 18.06.2003р.) зміни до
статутних документів (статуту) позивача.
Тому саме цільовий розпорядчий акт від 18.06.2003р. (наказ № 256
"Про внесення змін до Статуту ДП "ХО" ВАТ "ДАК "АДУ") можна
кваліфікувати як рішення правомочного органу про внесення змін в
статутні документи ДП "ХО", а додаток до статуту Позивача
(затвердженого наказом № 256 від 18.06.2003р.), як документ, який
підлягає реєстрації в місцевих органах виконавчої влади.
На думку колегії суддів вірним є те, що викладене свідчить про
неможливість внесення змін до статуту Позивача до 18.06.2003р. за
відсутності документів, які передбачені пунктами 23 та 24
Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності.
Отже, самостійне збільшення ДП "ХО" свого статутного фонду без
державної реєстрації змін до Статуту підприємства було здійснено з
порушенням приписів ст. 16 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, якими передбачено, що рішення товариства
про зміну розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення
змін до державного реєстру.
В акті перевірки відповідачем зафіксовано порушення позивачем пп.
4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке полягало в тому, що підприємство
необґрунтовано отримало та користувалось основними засобами з
березня 2003 року по червень 2003 року у сумі 4292090,26 грн.;
підприємству безоплатно у березні 2003 року були надані основні
засоби на вартість яких ним безпідставно було занижено в 1
кварталі 2003 року валові доходи.
Судами встановлено, що підставою для нарахування позивачеві
додаткових податкових зобов'язань та штрафних санкцій стали дані
бухгалтерського обліку по кредиту рахунку 40 "Статутний фонд"
балансу платника податку станом на 31.03.2003 р.
Національні стандарти визначають статутний капітал як зафіксовану
в статутних документах загальну вартість активів, які є внеском
власників (учасників) у капітал підприємства. Для бухгалтерського
обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного
капіталу підприємств Інструкцією про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою
наказом Мінфіну України № 291 ( z0893-99 ) (z0893-99)
, зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. № 893/4186, призначено
рахунок 40 "Статутний капітал". Сальдо рахунку 40 завжди має
відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в
установчих документах підприємства. Якщо в процесі діяльності
підприємства цей розмір змінюється (збільшується або зменшується)
за рішенням власників (засновників), то ці зміни повинні бути
відображені в установчих документах і зареєстровані у
встановленому порядку.
Як свідчать матеріали справи, на момент складення балансу ДП "ХО"
(станом на 31.03.2003 р.), розмір статутного фонду останнього
(який був зафіксований в установчих документах) склав 48810400
грн., а реєстрація змін до статуту позивача (про збільшення
статутного фонду) була здійснена виконкомом Харківської міської
ради тільки 27.06.2002 р. за № Ю 0026173.
Отже, запис в балансі ДП "ХО" про наявність у останнього станом на
31.03.2003р. статутного фонду в розмірі 53102490,26 грн. не
відповідав статутним документам позивача, які станом на
31.03.2003р. були зареєстровані в місцевих органах виконавчої
влади.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що судами
правомірно зроблений висновок про те, що будь-який помилковий
запис в бухгалтерському обліку, який суперечить чинному
законодавству, не може розглядатись як об'єкт оподаткування чи
нарахування штрафних санкцій, а тільки свідчить про порушення
окремими посадовими особами платника податків діючих норм та своїх
посадових обов'язків.
Пунктом 1 Указу Президента України від 8.11.2003 р. № 1056 "Про
заходи щодо підвищення ефективності управлінням дорожнім
господарством України" визначено статус Державної служби
автомобільних доріг України (Укравтодору) як центрального органу
виконавчої влади.
Відповідно до пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
№ 283/97 від
22.05.97р. до складу валових доходів не включається вартість
основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою
здійснення їх експлуатації у випадках, якщо такі основні фонди
отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади.
Порядок безоплатної передачі таких основних фондів встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що операції з
безоплатної передачі основних фондів між дочірніми підприємствами
ВАТ "ДАК "АДУ", що належать їм на правах оперативного управління,
за рішенням Укравтодору, згідно з Положенням про порядок передачі
об'єктів права державної власності, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482 "Про передачу
об'єктів права державної та комунальної власності" ( 1482-98-п ) (1482-98-п)
,
не можуть призводити до виникнення валового доходу.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від
10.03.2004 року № 4357/10/10-018 на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 09.03.2004 року у справі № 42
залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 09.03.2004 року у справі № 42 - без змін.