ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2004                                     Справа N 9/2816

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у           Відкритого акціонерного товариства "АР"

відкритому судовому

засіданні касаційну

скаргу

на ухвалу               від 12.02.2004 року Житомирського

                        апеляційного

                        господарського суду

у справі                №  92

господарського суду     Хмельницької області

за позовом              Прокурора м.  Нетішина в інтересах держави

                        в особі Славутської об'єднаної державної

                        податкової інспекції в особі Нетішинського

                        відділення, м.  Нетішин

до                      1. ВАТ "АР", м.  Нетішин;

                        2. Виробничо-комерційного підприємства

                        "Р"

про                     визнання недійсною угоди купівлі-продажу

                        аміачної селітри на суму 30912,96 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

від прокуратури    не з'явились

від позивача       не з'явились

від відповідача-1  присутній

від відповідача-2  не з'явились

                           ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Житомирського   апеляційного   господарського   суду   від

12.02.2004  року  у справі № 92 відмовлено у прийнятті апеляційної

скарги Відкритому акціонерному  товариству  "АР",  м.  Нетішин  на

рішення  Господарського  суду  Хмельницької області від 09.09.2003

року;  апеляційну скаргу (з доданими до неї документами) повернуто

відповідачу-1.

Відкрите акціонерне   товариство   "АР"  звернулося  з  касаційною

скаргою  в  якій   просить   ухвалу   Житомирського   апеляційного

господарського  суду  від  12.02.2004  року  скасувати та поновити

пропущений  строк  для  подання  апеляційної  скарги  на   рішення

господарського  суду  Хмельницької  області  від 09.09.2003 р.  по

справі № 92,  посилаючись на порушення пп.  "б" п. 2 ст. 3 Декрету

Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
        .

Відзиву на   касаційну   скаргу   позивач,  відповідач-2  суду  не

надіслали.

Прокурор м.  Нетішина,  позивач,  відповідач-2   не   скористалися

наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної

інстанції.

Заслухавши пояснення    по    касаційній    скарзі    представника

відповідача-1,  який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши

правильність   застосування   господарським   судом    апеляційної

інстанції   норм   процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого

господарського суду України приходить до  висновку,  що  касаційна

скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посилання Житомирського апеляційного господарського суду на те, що

підстави для відновлення строку на апеляційне оскарження відсутні,

зроблені без врахування дійсних обставин справи.

Зокрема, судом апеляційної інстанції не враховано того,  що подана

вчасно  апеляційна  скарга  відповідача-1  ухвалою   Житомирського

апеляційного   господарського   суду   від  17.10.2003  року  була

безпідставно  повернута  на підставі п.  3 ч. 1 ст. 97 ГПК України

( 1798-12  ) (1798-12)
          з  тих  мотивів,  що  скаржником до скарги не додано

документів,   що   підтверджують   сплату   державного   мита    у

встановленому розмірі, оскільки відповідачем-2 було вірно сплачено

державне  мито  в  розмірі  50%  ставки,  обчисленої  виходячи   з

оспорюваної  суми  30912,96  грн.  -  із спору майнового характеру

(154,56 грн.).  Зазначення  в  ухвалі  про  недоплату  50%  від  5

неоподатковуваних   мінімумів   доходів   громадян   -   із  спору

немайнового характеру (42,50 грн.) є безпідставним, оскільки позов

у   даній  справі  заявлений  щодо  визнання  угоди  недійсною  із

одночасним проханням застосувати наслідки у вигляді односторонньої

реституції, отже він має виключно майновий характер, і апеляційний

господарський  суд  не  мав  законних   підстав   для   повернення

апеляційної  скарги.  Крім  того,  колегія  суддів  відзначає,  що

посилання в ухвалі Житомирського апеляційного господарського  суду

від  17.10.2003  року  на  ч.  3 ст.  94 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         є

безпідставним,  тому  що  з  мотивувальної  частини  цієї   ухвали

вбачається,  що  скаржник  зазначив свої вимоги у вигляді прохання

скасувати рішення Господарського  суду  Хмельницької  області  від

18.09.2003 року.

За таких  обставин  оскаржувана  ухвала Житомирського апеляційного

господарського суду не є  законною  і  обґрунтованою  та  підлягає

скасуванню.

Керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1

ст.  111-10,  ст. 111-11, ст. 111-13 Господарського процесуального

кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  ВАТ  "АР"  від  11.03.2004  року № 156 на ухвалу

Житомирського апеляційного господарського суду від 12.02.2004 року

у справі № 92 задовольнити.

Ухвалу Житомирського    апеляційного   господарського   суду   від

12.02.2004 року у справі № 92 - скасувати, а апеляційну скаргу ВАТ

"АР"  передати  до  Житомирського апеляційного господарського суду

для розгляду по суті.