ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 9/241
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув відкритого акціонерного товариства
касаційну скаргу "Енергопостачальна компанія "Д"
на постанову від 13.04.2004
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі № 9/241 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Д" м.
Дніпропетровськ
до Державного міжрайонного підприємства
водопровідно-каналізаційного господарства "ДД"
с.Воронове Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості 16 628 458,05 грн.
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2003 року відкрите акціонерне товариство
"Енергопостачальна компанія Д" пред'явило в суді позов до
Державного міжрайонного підприємства водопровідноканалізаційного
господарства "ДД" про стягнення 16 628 458,05 грн. - оплати за
перевищення договірних величини електроспоживання за період з
01.01.2003 по 30.06.2003.
Позовні вимоги обґрунтовані застосуванням штрафної санкції
передбаченої ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та оплати за спожиту електроенергію і недотриманням
відповідачем доведених нульових лімітів на споживання
електроенергії і потужності, порушенням умов договору про
постачання електричної енергії № 89-Ц від 01.01.2002, укладеного
між сторонами, та законодавства про електроенергетику в частині
додержання договірних величин споживання.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
17.11.2003 в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові господарський суд виходив з того, що протягом
спірного періоду відповідач здійснював часткові розрахунки за
спожиту електроенергію, які позивач безпідставно - всупереч
вказаних у платіжних дорученнях підстав платежу відносив на
погашення заборгованості більш раннього періоду, внаслідок чого
штучно утворив обставини, за яких мав доводити відповідачу
нульовий ліміт. При цьому граничний рівень споживання електричної
енергії та погоджена до споживання потужність, яка бере участь в
максимумі навантаження енергосистеми у години максимуму,
встановлений у додатку № 1 до договору № 89-Ц від 01.01.2002, не
перевищувалися відповідачем протягом спірного періоду.
Разом з тим зазначав, що позовна заява подана з пропуском
встановленого ст. 72 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
скороченого строку
позовної давності у шість місяців для стягнення штрафних санкцій
на суму 3000425,11 грн. нарахованих за січень 2003 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13.04.2004 рішення залишено без змін.
Залишаючи рішення без змін апеляційний господарський суд погодився
з висновком господарського суду, що застосовані позивачем до
відповідача фінансові санкції на загальну суму 16 628 458,05 грн.
за період з 01.01.03 по 30.06.2003 нараховані в порушення умов
договору і чинного законодавства.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство
"Енергопостачальна компанія "Д" просить скасувати рішення
господарського суду і постанову апеляційного господарського суду
та прийняти нове рішення яким позов задовольнити, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи і їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судовими інстанціями 01.01.2002 року між відкритим
акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Д" та
Державним міжрайонним підприємством водопровідноканалізаційного
господарства "ДД" було укладено договір про постачання електричної
енергії".
Відповідно до п. 4.1 договору споживач зобов'язаний вносити плату
за споживання активної електричної енергії у вигляді передоплати
виключно коштами. Оплата за активну електроенергію здійснюється до
уповноваженого банку на розподільчий рахунок енергопостачальника.
Відомості щодо рахунків наведені у розділі 12 цього договору.
У платіжному дорученні або реєстрі централізованої оплати у графі
призначення платежу споживач після слів "за споживання активної
електроенергії", повинен зазначити :
- період, за який проводиться розрахунок;
- дату складання та № договору на електропостачання;
- суму податку на додану вартість.
У разі, коли платіжний документ не має вищезазначеної інформації
чи якоїсь частини або наведена інформація не відповідає даним
особового рахунку, або період за який здійснюється оплати не
відповідає умові пункту 4.4, енергопостачальник надсилає споживачу
повідомлення-вимогу про необхідність зміни наданої інформації,
споживач зобов'язаний протягом місяця, у якому були отримані
кошти, але не пізніше дати остаточного розрахунку за розрахунковий
місяць, провести необхідне коригування у платіжному дорученні, про
що надсилає письмове повідомлення на адресу енергопостачальнику. В
протилежному випадку енергопостачальник самостійно виконує
коригування наданої інформації у платіжному дорученні відповідно
до вимог наданого повідомлення-вимоги з відображенням цієї події в
акті звіряння взаєморозрахунків.
Згідно п. 4.4. цього договору у разі виникнення заборгованості
споживач зобов'язаний подальші платежі за спожиту електроенергію
вносити на зменшення або погашення існуючої заборгованості, що
виникла у попередніх періодах з наведенням у платіжних документах
відомостей про період за який вноситься платіж відповідно до вимог
пункту 4.1.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо повного
всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи господарським
судом не встановлено, чи дотримано сторонами наведені умови
договору, а тому не можна погодитись з висновком суду, що позивач
безпідставно, всупереч вказаних у платіжних дорученнях підстав
платежу - відносив на погашення заборгованості більш раннього
періоду, внаслідок чого штучно утворив обставини, за яких мав
доводити відповідачу нульовий ліміт.
При новому розгляді справи господарському суду для правильного
розгляду справи необхідно з'ясувати обставини щодо розрахунку за
спожиту електроенергію, а також самі платіжні доручення.
Відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії
споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
№ 475 ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
від 09.04.2002, граничні величини споживання
електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як
договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою
енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці
величини є невід'ємною частиною договору. За підсумками місяця
гранична величина споживання електричної енергії для споживачів
коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини
споживання.
Пунктом 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
встановлено, що споживачі у разі перевищення
встановлених як договірних граничних величин споживання
електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з
частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживачі у випадку
споживання електричної енергії понад договірну величину за
розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну
вартість різниці фактично спожитої договірної величини.
Приймаючи оскаржувані рішення судові інстанції виходили з того, що
укладений сторонами договір виключає можливість застосування цього
Порядку. Проте, з таким висновком судових інстанцій погодитись не
можна, оскільки в договорі вказано, що сторони керуються чинним
законодавством, зокрема, Законом України " Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. Порядок постачання електричної енергії Кабінетом
Міністрів України було прийнято на виконання Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або
договором неустойкою .
Не можна погодитись з висновком суду щодо пропуску строку позовної
давності при стягненні санкцій за споживання електроенергії понад
договірну величину із застосуванням ст. 72 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, бо судом не з'ясована правова природа цих санкцій.
При новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати правову
природу санкцій, передбачених пунктом 5 ст. 26 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
і Порядку, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002.
Враховуючи викладене постановлені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Д" задовольнити частково.
Постанову від 13.04.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 17.11.2003 господарського суду
Дніпропетровської області у справі № 9/241 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.