Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 9/14
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
за участю представників
сторін
від позивача присутній
від відповідачів не з'явились
розглянувши касаційну Газопромислового управління "ПГВ"
скаргу
на ухвалу від 4 березня 2004р.
господарського суду Полтавської області
за позовом ДК "Укргазвидобування" НАК "НУ" в
особі ГПУ "ПГВ"
до Державної податкової інспекції у м.
Полтава
про зобов'язання зменшити суму
нарахованої пені
Газопромисловим управлінням "ПГВ" у січні 2004 р. заявлений позов
до господарського суду Полтавської області про зобов'язання
Державної податкової інспекції у м. Полтава зменшити суму
нарахованої ГПУ "ПГВ" пені за затримку сплати податкових
зобов'язань з податку на прибуток на суму 2463328,88 грн. за
період з 1 квітня 2001 року по 30 червня 2002 року.
Позовні вимоги позивача стосуються зменшення суми нарахованої пені
за період з 1 квітня 2001 року по 30 червня 2002 року, нарахування
якої здійснено в автоматичному режимі. Крім того, позивач
зазначає, що відповідачем невірно визначена дата, з якої необхідно
проводити нарахування пені і, у зв'язку з цим, нарахована пеня
значно перевищує суму, яка дійсно підлягає сплаті.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.03.2004р.
провадження у справі припинено на підставі пункту 1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
посиланням на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських
судах України. Ухвала суду вмотивована тим, що картка особового
рахунку платника податку, що ведеться органами державної
податкової служби, акт звірки розрахунків між сторонами, не є
документами, що обов'язкові до виконання, та не порушують прав чи
охоронюваних законом інтересів сторін. У позовній заяві та
додаткових обґрунтуваннях позову позивачем не зроблено жодного
посилання на те, яким чином нарахування відповідачем у
автоматичному режимі відповідних сум пені порушує його права та
охоронювані законом інтереси на час звернення з позовом до суду.
Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку не доведено
суду того, яке ж саме право позивача є порушеним, судова інстанція
прийшла до висновку про те, що заявлений у позовній заяві спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
Газопромислове управління "ПГВ", не погоджуючись з ухвалою
господарського суду Полтавської області, звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою про її перегляд в
касаційному порядку. Просить скасувати ухвалу господарського суду
Полтавської області від 04.03.2004р. і направити матеріали справи
для розгляду по суті до господарського суду Полтавської області.
При цьому Газопромислове управління "ПГВ" посилається на невірне
застосування господарським судом приписів статті 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки частиною 1
цієї статті передбачено, що господарським судам підвідомчі справи
не тільки у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні
і виконанні господарських договорів але і з інших підстав, тобто,
на думку скаржника, вказана стаття не містить конкретного
предметного переліку підвідомчих справ і тому, висновок суду про
те, що до переліку, визначеного статтею 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не включені справи зі
спорів про зобов'язання зменшити нараховану пеню, є помилковим.
Окрім того, скаржник посилається на приписи статті 14 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, яка
передбачає можливість оскарження у встановленому законом порядку
рішень, дій або бездіяльності податкових органів.
Газопромислове управління "ПГВ" звертає увагу суду на те, що в
порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом Полтавської області
безпідставно зроблений висновок щодо того, що у позовній заяві та
додаткових обґрунтуваннях позову позивачем не зроблено посилань на
те, які саме його права порушені, але додаткові обґрунтування
позову взагалі позивачем не додавались до матеріалів справи, а
також не були витребувані судом.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд
виходив з того, що господарським судам підвідомчі справи, вказані
у статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, в число яких не включені справи зі спорів про
зобов'язання зменшення нарахування пені, що здійснюється без
наявності відповідних документів (в автоматичному режимі).
Разом з тим, місцевий господарський суд не звернув увагу, на те що
за змістом частини 1 статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в ній наводиться вичерпний перелік
лише спорів, які непідвідомчі господарським судам. Що ж до справ,
які підвідомчі господарським судам, то зазначена стаття такого
переліку не містить. Натомість відповідно до пункту 1 частини 1
статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі справи, у спорах, що
виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні
господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про
визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Згідно статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція
судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
При цьому юрисдикція господарських судів повинна визначатися з
врахуванням положень статей 1, 2, 21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо суб'єкту права звернення до
господарського суду та складу сторін у судовому процесі
господарського судочинства.
Вказаний спір за суб'єктним складом сторін та за предметом
підвідомчий господарському суду.
Припиняючи провадження у справі господарський суд виходив із того,
що картка особового рахунку платника податку, що ведеться
податковими органами, не відноситься до документів, які є
обов'язковими для виконання, її ведення не порушує прав чи
охоронюваних законом інтересів платників податків. Однак
погодитись з цим не можна. Облік, контроль і складання звітності
щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами
державної податкової служби з використанням автоматизованої
інформаційної системи, засобами якої забезпечується автоматизоване
виконання всіх операцій, у тому числі ведення особових рахунків
платників податків (пункт 1.8 Інструкції про порядок ведення
органами державної податкової служби оперативного обліку податків
і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних
цільових фондів у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України від 03.09.2001 року № 342 ( z0887-01 ) (z0887-01)
).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 розділу 3 зазначеноє Інструкції
( z0887-01 ) (z0887-01)
з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів
до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний
рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним
видом платежу, які повинні сплачуватись такими платниками. У
картках особових рахунків відображаються умови справляння платежу
та дані про платника податків, у тому числі терміни подання
розрахунків та терміни сплати; інформація про податкові
зобов'язання нараховані за результатами документальних перевірок;
стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та
сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми податкового боргу та
надміру сплачені) та інше.
Згідно з підпунктом 10.1 зазначеної Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
в
особових рахунках платника податків щомісяця підводяться підсумки
та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом (надміру
сплачені та суми податкового боргу). На підставі облікових даних
карток особових рахунків платника податків в автоматичному режимі
формуються податкові вимоги (пункт 13.1 розділу 13 Інструкції (
z0887-01 )), тобто письмові вимоги податкового органу до платника
податків погасити суму податкового боргу, включаючи пеню. За
даними карток особових рахунків формується довідка про наявність у
платника податків перед бюджетом суми податкового боргу при
необхідності надання такої довідки за заявою платника (пункт 13.2
розділу 13 Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
).
Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про
наявність у платника податків матеріально-правового інтересу який
полягає у тому, щоб дані карток особових рахунків правильно
відображали фактичний стан платежів до бюджету.
Беручи до уваги наведене, ухвала від 04.03.2004р. підлягає
скасуванню як винесена з порушенням статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 12, пункту 1 статті 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а справа - передачі на розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, статей 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.03.2004 року
у справі № 9/14 скасувати, справу передати на розгляд
господарському суду Полтавської області. Касаційну скаргу позивача
задовольнити.