ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 8/418
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Нафтосервіс", м. Ромни
на рішення господарського суду Сумської області від 02.02.04
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
06.04.2004 р.
зі справи N 8/418
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Нафтосервіс", м. Ромни
до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача - Пушкарь О.М. (довіреність від 05.08.03)
від відповідача - Феденко О.В. (доручення від 14.07.04
N 5061); Вадаєв М.М. (доручення від 21.01.04 N 271)
відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 11.06.04, надіслана 16.06.04),
В С Т А Н О В И В:
Роменською ОДПІ здійснена комплексна планова документальна
перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства
ТОВ "Нафтосервіс", про що складений акт від 19.08.03 за
N 23-113/219-06710263. Податковим повідомленням - рішенням від
19.08.03 N 0000892301/0 товариству визначено суму податкового
зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі
57 907 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі
57 907 грн. Підставою для оформлення податкового
повідомлення-рішення стало порушення з боку товариства п. 7.2.4
п. 7.2, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заявою від 22.12.03 позивачем доповнені позовні вимоги, в
яких останній просив визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ від 12.12.03 N 0000152600/0, яким
товариству визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ у
загальному розмірі 18 342 грн. на підставі акта перевірки N 26-234
від 10.12.03. Вказана заява відхилена судом як така, що не
пов'язана з первісним позовом, про що зазначено в протоколі
судового засідання, яке відбулося 12.01.2004 р. (т. 2,
а.с. 74-75).
Рішенням господарського суду Сумської області від 02.02.04
(суддя Кіяшко В.І.) у задоволенні позову відмовлено, з огляду на
те, що надані позивачем податкові накладні не відповідають вимогам
п. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, заповнені з порушенням п. 7.2.3, 7.2.4
п. 7.2 ст. 7 цього Закону (в податкових накладних не вказані
адреса підприємства, податковий номер на накладних не відповідає
ідентифікаційному коду на печатці тощо).
За апеляційною скаргою ТОВ "Нафтосервіс" вказане судове
рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.04 (судді:
Філатов Ю.М. - головуючий, Івакіна В.О., Сіверін В.І.) залишене
без змін з тих же підстав. При цьому, судовою колегією апеляційної
інстанції відзначено, що наявні з боку партнерів позивача
порушення вимог податкового законодавства, зокрема, в частині
заповнення податкових накладних, не дають товариству права на
включення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового
кредиту.
В поданій касаційній скарзі ТОВ "Нафтосервіс" просить
скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про
задоволення позову. В обґрунтування своїх доводів скаржник
наводить наступне: апеляційний суд в порушення вимог ст. 101, 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не розглянув доводи апелянта в частині
доповнення позовних вимог вимогою про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 12.12.03, неправильно
застосував норми Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.
Скаржник посилається на невідповідність акта документальної
перевірки від 19.08.03 вимогам наказу ДПА України від 16.09.02
N 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
. (Більш детальніше дивись скаргу).
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши
матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм
матеріального і процесуального права, обговоривши доводи
касаційної скарги, вислухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було
включено до податкового кредиту 57 907,12 грн. за податковими
накладним, виданими товариству його контрагентами: ТОВ "Тімекс",
ТОВ "ОПТ-Сервіс", ПФ "Сервіс-авто" та ТОВ "Інтермекс". Формування
податкового кредиту за цими накладними визнано судом
неправомірним, оскільки податкові накладні від ТОВ "Тімекс" та ТОВ
"ОПТ-Сервіс" підписані різними особами, що не мали права підпису,
індивідуальний податковий номер продавця та номер свідоцтва
платника ПДВ вказані невірно, податкові накладні, виписані ПФ
"Сервіс-авто", державна реєстрація якої скасована, податкові
накладні, виписані ТОВ "Інтермекс" в ході перевірки пред'явлені не
були, за результатами зустрічної перевірки взаємовідносини між ТОВ
"Інтермекс" та позивачем у справі за період з 01.01.00 по 01.04.03
не здійснювалися.
Висновок судів, про те, що податкові накладні оформлені з
порушенням Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
призвели до завищення суми податкового кредиту з ПДВ
є правильним.
Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати
податку, що не підтверджені податковими накладними.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тому
інспекція відповідно до вимог п. 7 ст. 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
мала всі підстави
для застосування до товариства фінансових санкцій.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, виходячи
із встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням
вищенаведених норм законодавства погоджується з висновками
господарських судів про відсутність підстав для задоволення
позову.
Оскаржувані рішення та постанова господарських судів
відповідають нормам матеріального та процесуального права і є
законними.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Сумської області від
02.02.2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 06.04.2004 р. зі справи N 8/418 - залишити
без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Нафтосервіс" - залишити без задоволення.