ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 8/148
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “ЗК”
скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 25.02.2004
року
у справі за позовом ДП “МЗ” ВАТ “СТ”
до ВАТ “ЗК”
про стягнення 18 871,46 грн.
В С Т А Н О В И В:
у березні 2003 року, ДП “МЗ” ВАТ “СТ” звернувся до суду з
позовом про стягнення з ВАТ “ЗК” 18 871,46 грн. заборгованості
за виконані роботи відповідно до умов укладеного з ним договору
№ 29 від 08.09.1999 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.04.2003
року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 25.02.2004 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправомірність
стягнення з нього спірної суми, оскільки на теперішній час
об‘єкт, на якому виконувались роботи йому не належить, а також
відсутність підстав покладати на нього обов‘язок відшкодувати
позивачу витрати на адвоката і просить судові рішення скасувати
та відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представника відповідача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому
задоволенню виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що згідно актів (а.с.
9-11) відповідач прийняв виконані позивачем у вересні – жовтні
2000 року, січні 2001 року будівельно монтажні роботи на
загальну суму 26 695,20 грн. оплативши їх не у повному обсязі і
на час розгляду спору його заборгованість, яку сторони узгодили
у акті звірки розрахунків від 22.10.2002 року складає 18 871,46
грн., а тому, за таких обставин суд правомірно постановив про
стягнення цієї суми на користь позивача і підстав для скасування
постановлених з цього приводу судових рішень судова колегія не
вбачає.
Проте, з висновками суду першої інстанції і апеляційного суду
щодо обов‘язку відповідача відшкодувати позивачу судові витрати,
пов‘язані з оплатою послуг адвоката погодитись не можна.
Представництво інтересів юридичної особи у суді належить до
процесуальних повноважень адвоката і відповідно до вимог ст. 8
Закону України “Про адвокатуру” ( 2887-12 ) (2887-12)
не може бути
покладено на помічника адвоката, а тому висновки суду про
зворотне є неправильними.
Крім того, організаційною формою діяльності адвокатури є
індивідуальна діяльність або у формі адвокатського об‘єднання.
Доданий до матеріалів справи договір № 9/8/1 від 03.03.2003 року
не містить даних про те, що зазначений у договорі адвокат
здійснює свою діяльність відповідно до Закону України “Про
адвокатуру” ( 2887-12 ) (2887-12)
тобто зареєстрований в уповноважених
органах таким, що здійснює індивідуальну трудову діяльність чи є
членом адвокатського об‘єднання, а тому, та з урахуванням
посилань у договорі на реєстрацію цієї особи суб‘єктом
підприємницької діяльності і відсутності даних про вчинення нею
процесуальних дій особисто підстав для визнання судовими
витратами кошти, у сумі 2 500 грн., сплачені позивачем згідно
договору № 9/8/1 від 03.03.2003 року, не можна.
Враховуючи наведене судова колегія вважає можливим змінити
постановлені у справі судові рішення, зменшивши судові витрати,
які підлягають поверненню позивачу до 306,71 грн.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.04.2003
року, постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 25.02.2004 року змінити, зменшивши суму судових витрат, які
підлягають відшкодуванню ДП “МЗ” ВАТ “СТ” до 306,71 грн.
У решті зазначені рішення та постанову залишити без змін.