ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.07.2004                              Справа N 6/769

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

розглянувши  у               Державного комітету України з

відкритому                   Державного матеріального резерву

судовому засіданні

касаційну  скаргу

на постанову                 від 2 березня 2004 року

Донецького  апеляційного господарського суду

у справі                     № 6/769

за позовом                   Державного комітету України з

                             Державного матеріального резерву

до                           ВАТ "Д"

про                          стягнення 1132926, 64 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

У грудні  2002  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Донецької  області  з  позовом  до  відповідача   про   повернення

самовільно  використаних  матеріальних  цінностей  держрезерву  та

сплату штрафних санкцій на суму 1132926, 64 грн.

Рішенням  господарського суду Донецької області від 14 листопада

2003 року в позові відмовлено.

Постановою Донецького   апеляційного  господарського  суду  від  2

березня 2004 року рішення господарського суду залишено без змін.

У касаційній  скарзі  позивач  просить  вказану   постанову   суду

скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши пояснення  представників сторін,  перевіривши матеріали

справи та на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних  обставин,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом, при

прийняті оскаржуваної постанови,  норм  матеріального  права,  суд

вважає,  що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню  з таких

підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  звертаючись з позовом до  суду

позивач  посилався  на  те,  що мазут,  який він просив повернути,

знаходився на відповідальному зберіганні Миронівської ТЕС,  яка  є

структурним   підрозділом   відповідача,   матеріальних  цінностей

державного резерву,  оскільки  під  час  контрольної  перевірки  в

серпні  2002  року  наявності,  якісного  стану,  умов зберігання,

обліку і звітності цінностей  держреєстру  був  встановлений  факт

самовільного відчуження мазуту М-100 в кількості 1963,094 тн.

Станом на  1  січня 2003 року наявність на Миронівській ТЕС мазуту

М-100 держкомрезерву становить по даних електростанції - 1607, 392

тн,  а по даних держкомрезерву - 1188,  392 тн, що підтверджується

актом перевірки.

Згідно   Закону  України  "Про    державний  матеріальний  резерв"

( 51/97-ВР  ) (51/97-ВР)
          запаси  матеріальних  цінностей  державного резерву

розміщуються  на   підприємствах,   в   установах,   організаціях,

спеціально   призначених  для  зберігання  матеріальних  цінностей

державного резерву.  Частина запасів  може  зберігатись  на  інших

підприємствах,   в  установах,  організаціях  незалежно  від  форм

власності на договірних умовах.

Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд вірно встановив,

що  оскільки  Миронівська ТЕС ВАТ "Д" не призначена для зберігання

матеріальних  цінностей  державного  резерву,  то  між   сторонами

повинен був укладений відповідний договір. У зв'язку з відсутністю

такого договору, судом зроблений правильний висновок, що відносини

по  зберіганню  спірного  мазуту М-100 держрезерву на Миронівській

ТЕС не є договірними.

За таких обставин,  суд вважає,  що господарський суд  апеляційної

інстанції   правильно  прийшов  до  висновку  про  безпідставність

посилань позивача на наявність договірних відносин в силу ст.  154

ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  оскільки доказів відповідного державного

замовлення суду надано не було.

Крім того,  господарський  суд  обгрунтовано  не  взяв  до   уваги

посилання  позивача  на  приймальний акт форми Р-16 від 24.05.1993

року та акт перевірки від 06.08.2002 року,  оскільки ці  документи

не  містять відомостей про передачу Миронівській ТЕС на зберігання

відповідної кількості мазуту М-100,  так  як  в  зазначеному  акті

форми  Р-16  вказано  мазут  М-100С,  а  згідно  акту перевірки не

вбачається яким чином встановлено наявність мазуту та на  підставі

чого  зроблений висновок про самовільне використання 1963,  094 тн

мазуту.

Виходячи з викладеного, постанова апеляційної інстанції відповідає

обставинам  справи  та вимогам закону,  тому її необхідно залишити

без змін.

Доводи позивача,  викладені  в  касаційній  скарзі,   суд   вважає

необгрунтованими,  оскільки  вони  не  відповідають нормам діючого

законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,

111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького  апеляційного  господарського  суду   від   2

березня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу Державного

комітету  України  з  Державного  матеріального  резерву   -   без

задоволення.