ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2004                                        Справа N 6/611

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ЗАТ “А”

скаргу

на постанову                 Київського апеляційного

                             господарського суду від 17.02.2004

                             року

у справі за позовом          ЗАТ “А”

до                           1) Міністерство фінансів України

                             2) ДП “Е”

про   зобов‘язання укласти договір уступки права вимоги

                       В С Т А Н О В И В:

у  вересні  2003 року, ЗАТ “А” звернулось до суду з  позовом,  у

якому з посиланням на умови укладеного 31.07.2001 року з ДП  “Е”

договору № 637/01, розпорядження Кабінету Міністрів України  від

07.04.2001  року  №  133–р  просило  зобов‘язати   ДП   “Е”   та

Міністерство фінансів України укласти з ним договір щодо уступки

вимоги ДП “Е” щодо оплати Міністерством фінансів України пільг і

субсидій споживачам на загальну суму 3 608 196,24 грн.

Рішенням  господарського  суду м.  Києва  від  10.11.2003  року,

залишеним    без   змін   постановою   Київського   апеляційного

господарського  суду  від 17.02.2004 року у  задоволенні  позову

відмовлено.

У  касаційній скарзі позивач посилається на неправильну  правову

оцінку  обставин справи і просить постановлені у  справі  судові

рішення  скасувати  та  прийняти нове  рішення  про  задоволення

позову.

Заслухавши  суддю–доповідача,  пояснення  представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши  доводи  касаційної

скарги  судова  колегія  не вбачає підстав  для  її  задоволення

виходячи з наступного.

У  п.  3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.04.2001

року  №  133–р  передбачено,  що у разі  коли  енергопостачальна

компанія  не  отримає повну та своєчасну плату  за  пільгами  та

субсидіями,  які  надаються  певним  категоріям  споживачів  для

оплати  спожитої  електроенергії згідно із законодавством,  вона

матиме  право  уступити вимогу сплати заборгованості  за  такими

неоплаченими пільгами та субсидіями на користь ДП “Е”, а ДП  “Е”

прийняти цю вимогу до Міністерства фінансів України.

У  цьому випадку вважати, що енергопостачальна компанія повністю

розрахувалась  за  отриману  від ДП  “Е”  електричну  енергію  у

частині заборгованості, яка виникла внаслідок неоплачених  пільг

та субсидій.

Із  зазначеного  вище  вбачається, що  право  енергопостачальної

компанії уступити вимоги сплати заборгованості перед ним ДП  “Е”

не   породжує   прямого   обов‘язку   останнього   прийняти   цю

заборгованість і не передбачає безпосередньої участі  Мінфіну  у

цих  правовідносинах,  а  тому за  таких  обставин,  суд  першої

інстанції   і   апеляційної  інстанції  прийшли  до  правильного

висновку  щодо  безпідставності  заявлених  вимог,  обґрунтовано

відмовили   у  задоволенні  позову  і  підстав  для   скасування

постановлених у справі судових рішень з наведених  у  касаційній

скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Київського   апеляційного  господарського  суду  від  17.02.2004

року, - без змін.