ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 3/251
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Товариства з обмеженою
відкритому відповідальністю "ПЕ"
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 24.02.2004 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 32
господарського суду Полтавської області
за позовом Миргородської ОДПІ, м. Миргород
до 1. ВАТ "МП", м. Миргород;
2. ТОВ "ПЕ"
про визнання договору купівлі-продажу
частково недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній
від відповідача-1 не з'явились
від відповідача-2 не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2003
року у справі № 32 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що спірна угода відповідає вимогам
діючого законодавства.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 року у справі № 32 рішення Господарського суду
Полтавської області від 16.09.2003 року скасовано; позовні вимоги
позивача задоволені частково; визнано недійсним договір
купівлі-продажу № 62-СХ від 31.01.2003 р., укладений між ТОВ "ПЕ"
та ВАТ "МП" в частині купівлі-продажу 388070 гк цукру-піску; в
іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що договір купівлі-продажу,
укладений відповідачами, не відповідає вимогам діючого
законодавства, зокрема, ст. ст. 41, 153, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
В касаційній скарзі ТОВ "ПЕ" просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року
та залишити без змін рішення Господарського суду Полтавської
області від 16.09.2003 року, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права, а
саме ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Відповідачі не скористалися наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників позивача,
перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в рішенні суду першої інстанції та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Судами встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання
частково недійсним договору, укладеного між ВАТ "МП" та ТОВ "ПЕ",
в частині купівлі-продажу 388070кг цукру як такого, що не
відповідає вимогам діючого законодавства та застосувати до
відповідачів наслідки, передбачені ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а
саме повернути ВАТ "МП" штраф в сумі 138,0 тис. грн. ( друга
вимога, згідно уточнення до позову від 15.09.2003р.
№ 1958/10/10-019).
Спірний договір купівлі-продажу № 62-СХ був укладений
відповідачами 03.01.2003р. відповідно до умов якого ТОВ "ПЕ"
(відповідач-2) зобов'язався передати ВАТ "МП" (відповідач-1)
цукор-пісок в кількості 407,070 тон на загальну суму 968826,0 грн.
При цьому продавцем - ТОВ "ПЕ" була виписана накладна на відпуск
матеріальних цінностей № 185А від 30.01.2003р. на суму
968826,6грн., в т.ч. ПДВ - 161471,1 грн., та податкова накладна
№ 0000040 від 31.01.2003 року на зазначену суму.
В свою чергу покупець, розрахунок за придбаний товар зобов'язався
здійснити до 01.02.2003р.
У зв'язку з тим, що частина цукру, в кількості 388070 кг,
перебувала на відповідальному зберіганні у ВАТ "ВЦЗ", відповідно
до договору зберігання між ТОВ "ПЕ" та ВАТ "ВЦЗ" № СМ-27/хр1 від
12.03.2001р., між відповідачами був укладений договір уступки
права вимоги від 12.04.2003р., згідно з яким до ВАТ "МП" перейшло
право вимоги по поверненню переданого на зберігання майна (цукор в
кількості 388070кг).
Позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 03.01.2003р. не
відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а тому повинен бути визнаний недійсним в
частині купівлі цукру в кількості 388070 кг. На обґрунтування
своїх вимог позивач посилається на матеріали перевірки ВАТ "МП"
результатом якої є акт № 15/26/25-20-016 від 01.07.2003р. "Про
результати позапланової документальної перевірки правомірності
заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість ВАТ
"МП", за період з 01.01.2003р. по 31.01.2003р."
Беручи до уваги той факт, що Господарським судом Полтавської
області по відношенню до ВАТ "ВЦЗ" було порушено справу про
банкрутство та 12.11.2002 року затверджено реєстр кредиторів, в
списках яких ТОВ "ПЕ" відсутній, податковою інспекцією зроблено
висновок, що не заявлені вимоги, відповідно до п. 2 ст. 14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, не розглядаються і вважаються
погашеними. Тобто, позивачем зроблено висновок, що при укладенні
договору ТОВ "ПЕ" не був власником цукру, що перебував на
зберіганні у ВАТ "ВЦЗ", а тому з огляду на ст. 225 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, він не мав права продажу спірного майна.
Такі мотиви позовних вимог позивача правомірно не прийняті до
уваги судом першої інстанції, оскільки не ґрунтуються на нормах
матеріального права, з огляду на таке.
Судами встановлено що предметом спірного договору був цукорпісок,
а не цукор-пісок, що перебував на зберіганні у ВАТ "ВЦЗ". Отже,
вірним є висновок суду першої інстанції про те, що на момент
укладення договору купівлі-продажу № 62-СХ від 03.01.2003р., ТОВ
"ПЕ" був законним власником майна, яке було предметом договору.
Таким чином, позивачем вказано єдину позицію щодо визнання
договору недійсним - відсутність предмету договору, яка є
помилковою. Договір відповідає вимогам діючою законодавства,
зокрема ст. ст. 41, 153, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, і правових
підстав, з огляду на позовні вимоги, для визнання його недійсним у
суду не було.
За викладеного, в задоволенні позовних вимог судом першої
інстанції відмовлено правомірно.
Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного
господарського суду про невідповідність спірного договору ст. ст.
41, 153, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
з тих підстав, що продавець ТОВ
"ПЕ" не передав цукор, який був предметом договору № 62/сх від
03.01.2003 р., а покупець ВАТ "МП" не прийняв майно і не здійснив
оплату за товар. Зазначена обставина не входить до кола обставин,
з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на підставі ст. 48
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а саме: невідповідність змісту угоди вимогам
законодавства, недодержання встановленої форми угоди, відсутність
відповідної правоздатності сторін, підписання угоди особами, що не
мали на те відповідних повноважень. Саме по собі невиконання, або
неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у
вигляді визнання угоди недійсною.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду
підлягає скасуванню а рішення господарського суду першої інстанції
- залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 6 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "ПЕ" від 24.03.2004 р. № 37 на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року
по справі № 32 задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 24.02.2004 року, рішення Господарського суду Полтавської
області від 16.09.2003 року по справі № 32 залишити без змін.