Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 3/267
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої
суддів
за участю представників
сторін
присутній
від позивача не з'явились повідомлені належним
від відповідачів чином
розглянувши касаційну Кременчуцької об'єднаної державної
скаргу податкової інспекції
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду
від 16.12.2003р.
у справі № 3/267
господарського суду Полтавської області
за позовом Кременчуцької об'єднаної державної
податкової інспекції
до Приватного підприємства "КСП" м.
Кременчук
Приватного підприємства "УП" м.
Донецьк
про визнання недійсною угоди та
стягнення на користь держави
146815 грн.
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція звернулася до
господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій
просить визнати недійсним договір про співробітництво, укладений
між приватним підприємством "КСП" м. Кременчук та приватним
підприємством "УП" м. Донецьк 15 квітня 2002 року, та про
стягнення з приватного підприємства "КСП" в доход держави 146815
грн. - вартісний еквівалент оплачених приватним підприємством
"КСП" отриманих від приватного підприємства " УП" матеріальних
цінностей за спірною угодою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір про співробітництво від
15.04.2002р. був укладений з метою приховання від оподаткування
отриманих за договором грошових коштів. Крім того, приватне
підприємство "УП" за юридичною адресою не знаходиться, не звітує
податковому органу з квітня 2002 року. Рішенням Петровського
районного суду м. Донецька від 17.09.2002р. установчі документи
приватного підприємства "УП" визнано недійсними з моменту їх
реєстрації, оскільки судом було доведено, що в діях Г-ва О.О., як
засновника підприємства, не було будь-яких намірів, бажання та
можливості займатися підприємницькою діяльністю, а був лише намір
отримати винагороду за надання паспорту для реєстрації
підприємства.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.10.2003р.
у даній справі в позові відмовлено. Рішення суду вмотивоване тим,
що податковою службою не доведено належним чином в чому саме
полягала заздалегідь суперечна інтересам держави та суспільства
мета укладеної угоди і чи була вона спрямована на приховування від
оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів вини
у формі умислу. Також позивач не довів, що договір, який є
предметом спору, був укладений відповідачами з метою саме
суперечною інтересам держави, а не будь-якою іншою.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.12.2003р. рішення господарського суду Полтавської області від
21.10.2003р. у даній справі залишено без змін з тих же підстав.
Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить рішення господарського суду Полтавської області від
21.10.2003р. та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 16.12.2003р. скасувати як такі, що прийняті з порушенням
норм матеріального і процесуального права і прийняти нове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги позивача. Кременчуцька об"єднана
державна податкова інспекція в касаційній скарзі посилається на
укладення даної угоди всупереч нормам, інтересам держави та
суспільства, оскільки установчі документи приватного підприємства
"УП" визнано недійсними з моменту їх реєстрації на підставну
особу. Крім того, судовими інстанціями не було враховано наданих
об"єднаною державною податковою інспекцією доказів виконання
договору б/н від 15.04.2002 року між приватним підприємством "КСП"
та приватним підприємством "УП": довідки про результати
позапланової перевірки приватним підприємством "КСП" з питань
взаємовідносин з приватним підприємством "УП" за підписом
посадових осіб приватного підприємства "КСП", якою встановлено, що
накладні на відпуск матеріальних цінностей, рахунки-фактури,
податкові накладні, акти виконаних робіт виписані саме на
виконання договору б/н від 15.04.2002 року; виписки по рахунку
приватного підприґмства "КСП", які підтверджують оплату наданих
товарів і послуг приватним підприємством "УП" саме по договору б/н
від 15.04.2002 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду у даній справі, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Відмовляючи в позові про визнання угоди недійсною, місцевий та
господарський суд апеляційної інстанції виходили з того, що
позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала
заздалегідь суперечна інтересам держави та суспільства мета
укладеної угоди і чи була вона спрямована на приховування від
оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів вини
у формі умислу. Також позивач не довів, що договір, який є
предметом спору, був укладений відповідачами з метою саме
суперечною інтересам держави, а не будь-якою іншою.
Проте, зазначені висновки зроблені без ретельної перевірки
залучених до справи матеріалів.
Зокрема, судом не перевірені і не отримали належної оцінки доводи
податкової інспекції про те, що за весь період діяльності
підприємства звітність до податкового органу не подавало; не було
враховано наданих Кременчуцькою ОДПІ доказів виконання договору
б/н від 15.04.2002 року між приватним підприємством "КСП" та
приватним підприємством "УП", не надано належної оцінки тому
факту, що установчі документи ПП "УП" рішенням Петровського
районного суду м. Донецька від 17.09.2002р. визнано недійсними з
моменту реєстрації.
Згідно з статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених Законом.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства, є недійсною.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними"
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
дія цієї норми поширюється на угоди, які порушують
основні принципи існуючого суспільного ладу, до них, зокрема,
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними
особами від оподаткування доходів.
Відповідно до згаданої норми, якщо угода укладена з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при
наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома
сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за
угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони
стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї
першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу
лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави (ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Із змісту наведеної норми вбачається, що застосування передбачених
нею наслідків не ставиться в залежність від будьяких фактичних
обставин, і, таким чином, передбачає необхідність єх застосування
судом.
Разом з тим застосування наслідків, передбачених статтею 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
можливе лише за умови
достеменного встановлення розміру одержаного сторонами за такою
угодою.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 21.10.2003р. господарського суду Полтавської області
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16.12.2003р. у справі № 3/267 скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Полтавської області.
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.