ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 2-7/10167-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Черкащенка м. М.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися;
від відповідача не з’явилися;
розглянувши матеріали Євпаторійської об’єднаної державної
касаційної скарги податкової інспекції
на постанову від 24.12.03 Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-7/10167-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ДП “Парсек”
до Євпаторійської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
ДП “Парсек” звернулося з позовом до Євпаторійської об’єднаної
ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 000062200/0 від 26.03.2003 про застосування штрафних санкцій
за порушення порядку декларування валютних цінностей.
Рішенням господарського суду АР Крим від 23.09. – 06.10.2003
позов ДП “Парсек” задоволено з тих підстав, що відповідно до
Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання та
валютного контролю” від 19.02.99 № 15-93 органи державної
податкової служби не наділені повноваженнями про застосування
штрафних санкцій за порушення порядку декларування валютних
цінностей.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.02.2003 рішення господарського суду першої інстанції
залишено без зміни з тих же підстав.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для часткового задоволення
касаційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
він є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових
платежів), перерахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та
визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно п. 1.9 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
повідомлення-рішення є письмовим повідомленням податкових
органів про обов’язок платника податків сплатити суму
податкового зобов’язання або погасити суму податкового боргу. Ця
форма акта ненормативного характеру може застосовуватись лише
щодо обов’язків у сплаті податків і зборів (обов’язкових
платежів).
Вичерпний перелік податків і зборів визначено у ст.ст. 14-15
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
У цих статтях пеня за порушення резидентами термінів,
передбачених ст.ст. 1 і 2 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не передбачена як
один з видів податків і зборів. Тому обов’язок резидента у
сплатў пені за порушення ним термінів, передбачених ст. 1
Закону, не відноситься до категорії податкового зобов’язання або
податкового боргу.
Наведене свідчить про те, що у податкової інспекції були
відсутні підстави приймати податкове повідомлення-рішення.
Статтею 4 Закону “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
передбачено, що державні податкові
інспекції вправі за наслідками документальних перевірок
безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією
статтею.
При визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення, яким
визначено податкове зобов’язання по санкціям щодо невиконання
резидентом вимог декларування валютних цінностей, судові
інстанції виходили з того, що ці санкції застосовуються лише
Національним банком України та за його визначенням –
підпорядкованими йому установами, а тому у податкової інспекції
були відсутні підстави приймати оспорюване податкове
повідомлення-рішення.
Проте цей висновок судових інстанцій є помилковим.
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України № 734/99 від
27.06.1999 “Про врегулювання порядку одержання резидентами
кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та
застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства” ( 734/99 ) (734/99)
санкції, передбачені статтею 2 цього
Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України
від 19.02.1993 № 15 “Про систему валютного регулювання і
валютного контролю” ( 15-93 ) (15-93)
застосовуються Національним
банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ,
органами державної податкової служби - до інших резидентів і
нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування
фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.
Цей Указ прийнято відповідно до пункту 4 розділу ХУ “Перехідні
положення” Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, він є чинним і у
судових інстанцій не було підстав його не застосовувати,
оскільки Верховною Радою України не приймався ні закон,
предметом регулювання якого було б вирішення цього питання, ані
рішення про відхилення відповідного законопроекту.
Проте судам необхідно звернути увагу на те, що штрафні санкції
не є податковим зобов'язанням, а тому підстав приймати
оспорюване податкове повідомлення-рішення не було.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.12.2003 та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 23.09-06.10.2003 у справі № 2-7/10167-2003 скасувати.
Справу направити на новий розгляд.