ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2004                               Справа N 2-21/3127-2004

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        ТОВ “Брокерської фірми “В”

скаргу

на рішення                   господарського суду АРК від

                             12.02.2004р.

у справі за позовом          ТОВ “Брокерської фірми “В”

до                           ТОВ “Кримський партнер”

про   стягнення 36 494,12 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

у січні 2004 року ТОВ “Брокерська фірма “В” звернулась до суду з

позовом про стягнення з ТОВ “Кримський партнер” 36494,12 грн.

Позивач  зазначив, що по накладній від 29.04.2003 року  поставив

відповідачу  товар, за який останній розрахувався не  у  повному

обсязі, а тому він просив стягнути на його користь залишок боргу

у сумі 36494,12 грн.

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

12.02.2004 року у задоволенні позову відмовлено.

У  касаційній  скарзі  позивач  посилається  на  безпідставність

висновків суду щодо відсутності у відповідача обов’язку оплатити

товар,  неправильну  правову оцінку обставин  справи  і  просить

рішення  суду  скасувати, а справу направити  на  новий  судовий

розгляд.

Заслухавши  суддю-доповідача,  перевіривши  матеріали  справи  і

обговоривши  доводи  скарги, судова колегія вважає,  що  рішення

суду не може залишатись без змін і підлягає скасуванню, виходячи

з наступного.

Постановляючи  рішення  про відмову у  задоволенні  позову,  суд

виходив  з  того,  що  укладений  сторонами  договір  №  5   від

30.01.2003  року не містить усіх істотних умов для  даного  виду

договорів  і  не  може  вважатись  укладеним,  а  відповідно   і

породжувати права та обов’язки, зокрема і щодо оплати  отриманої

продукції.

Проте  погодитись  з  наведеними мотивами відмови  у  позові  не

можна,  оскільки висновки суду зроблені без повної та  всебічної

перевірки обставин справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору є розмір

заборгованості   за  поставлені  матеріальні   цінності   згідно

накладної   РН-0000106  від  29.04.2003   року,   погасити   яку

відповідач відмовляється, незважаючи на заявлені вимоги.

Але  ці обставини, на які посилається позивач, зокрема, підстави

здійснення  відповідачем  часткової  попередньої  оплати,  умови

поставки  і  отримання товару по цій накладній, причини  відмови

від  платежу судом не з’ясовувались, оцінки їм не дано,  а  тому

висновки суду щодо відсутності у позивача права вимагати  оплати

товару з посиланням лише на договір від 30.01.2003 року не можна

визнати обґрунтованими, а постановлене ним рішення законним.

При  новому  розгляді  спору суду необхідно врахувати  наведене,

повно  та  всебічно з’ясувати дійсні обставини справи,  дати  їм

належну   правову  оцінку  і  в  залежності  від   встановленого

постановити законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення  господарського  суду  Автономної  Республіки  Крим  від

12.02.2004  року скасувати, а справу направити на новий  судовий

розгляд.