ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 2-16/16372-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Ялті
на рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 12.12.03
та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
17.03.2004р.
зі справи № 2-16/16372-2003
за позовом ВАТ “Ялтинський рибокомбінат”,
м. Ялта
до Державної податкової інспекції у
м. Ялті
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Шахрай В.В. (довіреність від 29.05.03 № 376)
від відповідача: Соколов М.С. (довіреність від 03.07.03
№ 2451/9-100)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 11.06.04 р., надіслана 16.06.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
Державною податковою інспекцією у м. Ялті проведені тематичні
перевірки ВАТ “Ялтинський рибокомбінат” з питань:
- несвоєчасної сплати коштів до бюджету зі збору з власників
собак (акт від 11.12.02 р. № 3829/15-3);
- сплати комунального податку (акт від 11.12.02 № 3828/15-3);
- несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового
зобов’язання з податку на додану вартість за березень, травень
2001р., серпень, вересень 2002р. (акт від 13.12.02р.
№ 3854/151);
- перерахування до бюджету збору за забруднення навколишнього
природного середовища (акт від 13.12.02р. № 3856/153);
- своєчасності сплати податку на землю (акт від 13.12.02р.
№ 3855/153);
- несвоєчасності перерахування плати – “збір за спеціальне
використання водних ресурсів” (акти від 03.09.03р. № 2341/15-3
та від 13.12.02 р. № 3857/15-3);
- несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового
зобов’язання з податку на прибуток за І кв.2003р. (акт від
31.07.03 № 1927/15-1).
За результатами проведених перевірок Державною податковою
інспекцією у м. Ялті оформлені податкові повідомлення –рішення:
- від 12.12.02р. №№ 0004901800/0, 0004911900/0, 0004921800/0,
0004931800/0, 000 4941800/0;
- від 16.02.02р. №№ 0005001800/0, 0005011800/0, 0004971800/0,
0004961800/0, 0004981800/0, 0004991800/0;
- від 18.12.02р. № 0002471502/0;
- від 15.01.03р. №№ 0000011702/0, 0000021702/0,
0000031702/0,0000041702/0, 0000051702/0, 0000061702/0,
0000071702/0, 0000081702/0, 0000091702/0, 00000101702/0,
00000111-702/0;
- від 31.07.03 №№ 000267/1501/0, 000268/1501/0;
- від 04.09.03р.№№ 002551800, 002541800,
які оскаржені позивачем у судовому порядку з підстав
невідповідності прийнятих інспекцією повідомлень п. 4 ст. 12
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом, оскільки протягом дії мораторію
(введений з 01.11 02 р. та з 17.03.03 р.) не нараховуються
будь-які санкції у тому числі по сплаті податкових зобов’язань.
Заявою від 12.12.03р., поданою в порядку ст. 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позивач просить
визнати недійсними вказані податкові повідомлення-рішення,
оскільки у позові просив їх скасувати як незаконні (а.с. 52).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
01.-12.12.03р. (суддя Омельченко В.А.) позовні вимоги задоволені
з огляду на неправомірність винесення інспекцією податкових
повідомлень – рішень в період дії мораторію.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті
вказане судове рішення було переглянуте в апеляційному порядку і
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.03.2004р. (судді: Фенько Т.П. – головуючий, Градова О.Г.,
Голик В.С.) – залишено без змін з тих же підстав.
В поданій касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
м. Ялті просить скасувати рішення господарського суду та
постанову апеляційного господарського суду, як такі, що прийняті
з порушенням норм матеріального права, оскільки оскаржені
податкові повідомлення – рішення прийняті на підставі Закону
України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, який є
спеціальним законом з питань оподаткування, до того ж початок
провадження у справі про банкрутство не зупиняє господарської
діяльності підприємства, його зобов’язань щодо сплати податків.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
заслухавши присутніх у засіданні суду представників сторін,
дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, до позивача за затримку
граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань
вищезазначеними податковими повідомленнями – рішеннями на
підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовані відповідні штрафні санкції.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що податкові декларації (розрахунки) подаються за
базовий податковий (звітний) період, у строки, які визначаються
в залежності від тривалості такого періоду (календарний місяць,
календарний квартал, календарний рік).
Відповідно п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку),
протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем
відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4
пункту 4.1 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання
податкової декларації (розрахунку).
Тобто для кожного окремого виду податку встановлені відповідні
перўоди подання звітності, а відтак, встановлені і відповідні
терміни їх сплати.
Факт прострочення сплати узгоджених зобов’язань позивачем не
заперечується, проте, останній вважає застосування штрафних
санкцій незаконним, оскільки вони нараховані в період дії
мораторію, введеного ухвалами господарського суду АР Крим від
01.11.02р. та від 17.03.03р..
За приписами п. 4 статті 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
встановлено, що протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо
сплати податків, зборів обов’язкових платежів.
Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється
лише на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування
шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської
винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після
порушення провадження у справі (п. 6 цієї статті).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів - це
зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін
виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань
та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), застосованих до прийняття рішення про введення
мораторію.
Як встановлено судовими інстанціями, по відношенню до позивача
неодноразово порушувались та припинялись справи про банкрутство
(з введенням мораторію) і саме з цих підстав господарський суд
рішенням, залишеним без змін судом апеляційної інстанції,
задовольнив позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень.
Але цей висновок зроблений судами без відповідного з’ясування в
який саме період виник у позивача податковий борг зі сплати
кожного окремого податку чи збору, тобто в період порушення
справи про банкрутство та дії мораторію чи після.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне дослідження обставин справи виключає з’ясування дійсних
правовідносин, що склалися між сторонами та вірне застосування
норм матеріального права, а тому рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
господарському суду.
При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно
встановити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.12.03 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.03.2004р.зі справи № 2-16/16372-2003
– скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті –
задовольнити частково.