Вищий господарський суд України
 
                             П О С Т А Н О В А
                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
15.07.2004                                     Справа N 2-16/7489-03
                               Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
за   участю   представників
сторін котрі
 
позивача                     присутній
відповідача                  присутній
 
розглянувши у відкритому
судовому          засіданні  Джанкойського заводу "ВП"
касаційну скаргу
 
у справі                     № 2-16/7489-03
 
господарського суду          Автономної Республіки Крим
 
на постанову                 від 27.10.2003р.
 
Севастопольського            апеляційного господарського суду
 
за позовом                   Джанкойської  об'єднаної   державної
                             податкової    інспекції   Автономної
                             Республіки Крим
 
до                           Джанкойського заводу "ВП"
 
про  витребування майна із чужого незаконного володіння
 
Джанкойська об'єднана  державна  податкова  інспекція   Автономної
Республіки  Крим  звернулася  до  господарського  суду  Автономної
Республіки  Крим  з  позовом  до  Джанкойського  заводу  "ВП"  про
витребування майна із чужого незаконного володіння,  переданого за
договором зберігання №  1  від  30.11.2001  року.  Позовні  вимоги
обґрунтовані  тим,  що  позивач  за  договором  зберігання № 1 від
30.11.2001 року передав відповідачу майно на зберігання,  отримане
останнім відповідно до протоколу та акта прийомупередачі в рахунок
30%       для       погашення    заборгованості    за     рішенням
№ 119-23-1-1033355/1557 від 18.02.2000 року, прийнятим на підставі
акта перевірки.
 
Під час розгляду справи відповідачем було подано зустрічний  позов
про   визнання  договору  зберігання  від  30.11.2001  року  №  1,
укладеного  між  Джанкойською  об'єднаною   державною   податковою
інспекцією  Автономної  Республіки  Крим  та  Джанкойським заводом
"ВП", недійсним.
 
Позивач за зустрічним позовом  свої  вимоги  обґрунтовує  тим,  що
відповідно  до  пункту  1,  3 статті 4 Закону України "Про джерела
фінансування органів державної влади" № 783-14 від 30.06.1999 року
та  Закону   України  "Про  Державний  бюджет України на 2000 рік"
( 1458-14 ) (1458-14)
        ,  який був прийнятий 17.02.2000 року, частина 2 статті
6  Закону  України  "Про  державну  податкову  службу  в  Україні"
( 509-12 ) (509-12)
         втратила чинність,  а  відтак  у  податкової  інспекції
відсутнє   право   на   отримання   30%   від   донарахованих   за
документальними перевірками сум податків та  санкцій.  Крім  того,
договір  зберігання  був  укладений  30.11.2001року,  тобто  після
набрання  чинності   Закону   України   "Про   порядок   погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .  Відповідно до пункту 18.1  статті
18  вищезазначеного  Закону відповідачем було прийняте рішення від
19.05.2001 року "Про списання податкового боргу",  який  виник  до
31.12.1999 року.
 
Рішенням господарського   суду   Автономної  Республіки  Крим  від
10.07.-18.07.2003  року  позовні  вимоги  Джанкойської  об'єднаної
державної  податкової  інспекції  Автономної  Республіки  Крим про
витребування майна  із  чужого  незаконного  володіння  задоволені
частково.  З  Джанкойського  заводу  "ВП"  витребуване передане за
договором зберігання майно на суму 924,03 грн.,  в  іншій  частині
позову  відмовлено.  Зустрічний  позов  Джанкойського  заводу "ВП"
також задоволено частково. Договір зберігання визнаний недійсним в
частині визначення предмету договору на суму 11760 грн.
 
Рішення господарського суду вмотивоване тим, що договір зберігання
є  частково недійсним,  оскільки заводом "ВП" майно передано ДПІ в
рахунок погашення заборгованості в розмірі 30%  від  донарахованих
за актами перевірок податків в розмірі 11760 грн.,  які відповідно
до законодавства підлягали списанню,  а тому витребуванню підлягає
майно на залишкову суму 924,03 грн.
 
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі постановою
від 27 жовтня 2003 року  рішення  господарського  суду  Автономної
Республіки   Крим   скасував,   а  позов  Джанкойської  об'єднаної
державної податкової інспекції до Джанкойського  заводу  "ВП"  про
витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнив. За
постановою апеляційного господарського  суду  було  витребувано  у
Джанкойського  заводу  "ВП"  і  передано  Джанкойській  об'єднаній
державній  податковій  інспекції  майно:  двадцять  штук  пожежних
гідрантів  Н-750 на суму 8400 грн.,  п'ять штук пожежних гідрантів
Н-1000  на  суму  2280  грн.,  вісім  штук  каналізаційних  важких
чавунних люків "Т" на суму 1920 грн.,  одну здвижку ДЗВ-50 на суму
84 грн. В задоволенні зустрічного позову Джанкойського заводу "ВП"
про  визнання недійсним договору зберігання від 30.11.2001року № 1
відмовлено.
 
Джанкойський завод "ВП" просить Вищий  господарський  суд  України
здійснити   перегляд  матеріалів  справи  у  касаційному  порядку,
постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, посилаючись на
порушення господарським судом норм матеріального та процесуального
права.  При цьому скаржник обґрунтовує касаційну  скаргу  тим,  що
судом не врахований той факт, що частина 2 статті 6 Закону України
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12  ) (509-12)
        ,  згідно  з
якою податковій службі підлягало перераховуванню 30% донарахованих
в ході перевірки сум на розвиток матеріальнотехнічної бази ДПІ,  з
1  січня  2000  року  втратила чинність на підставі Закону України
"Про джерела фінансування органів державної влади", Закону України
"Про Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
        .  Внаслідок
цих  змін  ДПІ  не  мала  права  на  30%  із  донарахованої   суми
податкового боргу.  Крім того, на думку скаржника, апеляційний суд
помилково визнав акт прийомупередачі  матеріальних  цінностей,  як
документ,  що дає право ДПІ на продукцію заводу.  Судовою колегією
Севастопольського  апеляційного  господарського  суду  неправильно
застосовані  норми  матеріального  права,  а  саме  підпункту 18.1
статті  18  Закону  України  "Про  порядок  погашення  зобов'язань
платників   податків   перед  бюджетами  та  державними  цільовими
фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  яка  визначає,  що   підлягає   списанню
податковий  борг,  що  виник  станом  на  31 грудня 1999 року і не
погашений на день прийняття даного Закону.  При перевірці заводу в
січні 2000 року був виявлений і донарахований податковий борг, але
виник він,  як зазначає  скаржник,  до  31.12.1999  року,  а  тому
підлягав  списанню і був включений в рішення від 19.05.2001р.  про
списання податкового боргу  з  Джанкойського  заводу  "ВП".  Таким
чином, відповідач не має податкового боргу перед позивачем.
 
Заслухавши доповідь  судді,  присутніх  у  засіданні представників
сторін,  переглянувши  матеріали  справи  і  касаційну  скаргу  на
предмет  правильності  юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх  встановлення  в   рішенні   господарського   суду   Автономної
Республіки   Крим   та  постанові  Севастопольського  апеляційного
господарського суду,  Вищий господарський суд України  вважає,  що
касаційна скарга Джанкойського заводу "ВП" не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
 
Згідно з  вимогами  статті  111-7  Господарського   процесуального
кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          касаційна  інстанція  виходить  з
обставин,  встановлених у даній  справі  у  постанові  апеляційної
інстанції.   Відповідно   до   вимог   частини   2   статті  111-5
Господарського  процесуального  кодексу  України   ( 1798-12   ) (1798-12)
        
касаційна  інстанція  використовує  процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин  справи
та  повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
 
При здійсненні    апеляційного    провадження     Севастопольським
апеляційним господарським судом було встановлено наступне.
 
За результатами документальної  перевірки  -  акт  №  33/23-1  від
18.02.2000р.,  рішенням Джанкойської ОДПІ № 119-23-1- 1033355/1557
від 18.02.2000р.,  платнику  податків  Джанкойському  заводу  "ВП"
донараховані  податки,  застосовані  штрафні  санкції і нарахована
пеня,  із яких 30%  складають 924,03 грн. та 11757,05 грн., в сумі
12681,08 грн.
 
29 лютого 2000 року між заводом  "ВП"  та  Джанкойською  ОДПІ  був
підписаний протокол,  за яким завод зобов'язався до 29 лютого 2000
року передати ОДПІ в рахунок погашення  заборгованості  в  розмірі
30%  від  донарахованих  податків  продукцію  на  суму 12684 грн.:
двадцять штук пожежних гідрантів Н-750,  п'ять пожежних  гідрантів
Н-1000,  вісім чавунних важких люків "Т", здвижку ДУ50. Дану угоду
сторони   виконали   і   29   лютого   2000   року   згідно   акта
прийому-передачі  завод  "ВП"  передав,  а  Джанкойська  об'єднана
державна  податкова  інспекція  отримала   в   рахунок   погашення
заборгованості  заводу  перед  ОДПІ  30%  в  сумі  12684 грн.  від
донарахованих  податків  таке  майно:   двадцять   штук   пожежних
гідрантів Н-750,  п'ять пожежних гідрантів Н-1000,  вісім чавунних
важких люків "Т", здвижку ДУ-50.
 
30 листопада 2001 року між охоронцем - заводом "ВП" і Джанкойською
ОДПІ  був  укладений  договір  зберігання  № 1,  за яким податкова
інспекція передала,  а охоронець прийняв, зобов'язався зберігати і
на   першу  вимогу  податкової  інспекції  повернути  таке  майно:
двадцять штук пожежних гідрантів Н-750,  п'ять пожежних  гідрантів
Н-1000,  вісім чавунних важких люків "Т", здвижку ДУ-50. Сторонами
передбачене  безоплатне   зберігання.   Строк   дії   договору   з
30.11.2001р. по 30.11.2002р.
 
29 листопада 2002 року Джанкойська ОДПІ направила заводу "ВП" лист
з вимогою повернути передане на зберігання майно, проте завод "ВП"
листом  від  8  грудня 2002 року,  відмовив в видачі прийнятого на
зберігання майна.  Листом від 14 січня 2003 року Джанкойська  ОДПІ
вдруге  звернулась  до заводу "ВП" з вимогою про повернення майна,
яке також не було повернуте відповідачем.
 
Апеляційний суд також встановив,  що рішенням об'єднаної державної
податкової  інспекції  від 19 травня 2001 року з платника податків
(відповідача у справі) зазначений податковій борг списаний не був.
 
За приписами частини другої статті 6 Закону України "Про  державну
податкову  службу  в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
         в редакції від 04.12.1990
року  державні  податкові  інспекції   спрямовують   на   розвиток
матеріально-технічної  бази 30 відсотків донарахованих і стягнутих
за  результатами  документальних  перевірок  сум  податків,  інших
платежів  і внесків,  фінансових санкцій (за вирахуванням сум,  що
повертаються платникам за  їх  позовами  до  державних  податкових
інспекцій  на підставі рішень суду чи арбітражного суду та в інших
випадках,  передбачених законодавством).  Зазначена норма втратила
чинність  з  14  березня  2000  року  на  підставі статті 4 Закону
України   "Про   джерела  фінансування  органів  державної  влади"
( 783-12 ) (783-12)
         № 783-ХІУ та статті 73 Закону  України  "Про  державний
бюджет на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
         № 1458-ІІІ.
 
Відповідно до  частини  першої  статті  415   Цивільного   кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         особа,  що здала майно на схов, вправі
в  будь-який  час  зажадати  його  від   охоронця,   а   охоронець
зобов'язаний повернути майно на першу вимогу особи,  що здала його
на зберігання, незалежно від строку схову.
 
Оскільки донарахування податкових зобов'язань та  їх  стягнення  з
платника  податків  шляхом  передачі  спірної  продукції  за актом
передачі 29 лютого 2000 року  відбувалося  в  період  дії  частини
другоє  статті  6  Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
         в редакції від 04.12.1990 року, а в подальшому
сторони  уклали  між собою договір схову цього ж майна в порушення
якого відповідач не передав його позивачеві,  то  Севастопольський
апеляційний   господарський   суд   дійшов  вірного  висновку  про
правомірність витребування спірного майна у  Джанкойського  заводу
"ВП".
 
Касаційна інстанція   вважає,   що   Севастопольський  апеляційний
господарський суд правомірною відмовив Джанкойському заводу "ВП" в
задоволенні  зустрічного  позову  про  визнання недійсним договору
зберігання  №  1  від  30.11.2001  року  на  підставі  статті   56
Цивільного  кодексу  Української  РСР  ( 1540-06 ) (1540-06)
        .  Відповідно до
частини  першої  зазначеної  статті  угода,   укладена   внаслідок
помилки,  що  має  істотне значення,  може бути визнана недійсною.
Проте,  як вірно зазначив в  постанові  апеляційний  господарський
суд,  не  можна вважати помилкою незнання закону та відсутність на
заводі юридичної служби.  Під помилкою,  за  приписами  статті  56
Цивільного  кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  розуміється таке
неправильне сприйняття стороною,  предмету чи інших суттєвих  умов
угоди,  котрі вплинули на її волевиявлення та при відсутності яких
за обставинами справи можна вважати,  що  така  угода  не  була  б
укладена.
 
З огляду  на  зазначене  постанова  Севастопольського апеляційного
суду  від  27  жовтня  2003  року  відповідає   приписам   чинного
законодавства,  що  регулює  спірні  правовідносини,  а  відтак  у
касаційної інстанції відсутні  правові  підстави  для  задоволення
касаційної скарги Джанкойського заводу "ВП".
 
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8,
111-9,  111-11  Господарського    процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову Севастопольського  апеляційного  господарського суду від
27.10.2003р.  у справі  №  2-16/7489-2003  залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу Джанкойського заводу "ВП"- без задоволення.