ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 справа N 2-10/7200-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Євпаторійської ОДПІ
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.09.2003
у справі № 2-10/7200-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ДП "Виробниче об'єднання "ПМЗ" в
особі Дитячого оздоровчого центру
"Д"
до Євпаторійської ОДПІ
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.06.2003 у справі № 2-10/7200-2003, залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 позов задоволено: податкове повідомлення-рішення
Євпаторійської ОДПІ від 03.04.2003 № 0000172200/0 визнано
недійсним; стягнуто з Євпаторійської ОДПІ на користь позивача 85
грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Євпаторійська ОДПІ просить скасувати постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.09.2003
у справі № 2-10/7200-2003, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції п. 17 Указу Президента
України "Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних
видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення
надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" від
21.01.1998 № 41/98.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь
свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарським судом, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що 06.05.2002 між ВАТ "ГПС" (Москва) та ДП "Виробниче об'єднання
"ПМЗ" в особі головного лікаря Дитячого оздоровчого центру "Д" був
укладений договір № 40/ДМ 0456/02 строком до 06.05.2004,
відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати медичну
допомогу (лікування) особам, застрахованим ВАТ "ГПС", а останній -
оплачувати надані послуги в безготівковій формі у гривнях при
пред'явленні рахунку.
Євпаторійською ОДПІ було проведено позапланову документальну
перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від
31.03.2003, яким встановлено, що за період з 25.05.2002 по
06.09.2002 позивач надав громадянам Росії, які мали медичну
страховку, послуги на загальну суму 1 282 991 грн., що сплачені
нерезидентом в повному обсязі, однак при цьому, 20 210 грн.
надійшли з порушенням встановленого законодавством 90-денного
терміну розрахунків.
03.04.2003 на підставі вказаного акту перевірки Євпаторійською
ОДПІ було направлено ДП "Виробниче об'єднання "ПМЗ" за місцем
знаходження його структурного підрозділу - Дитячого оздоровчого
центру "Д" податкове повідомлення-рішення № 0000172200/0, яким на
підставі ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від 23.09.1994 № 185/94 та п. 17
Указу Президента України "Про запровадження режиму жорсткого
обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи
щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання
фінансовій кризі" ( 41/98 ) (41/98)
від 21.01.1998 № 41/98 позивачу
нарахована пеня в сумі 3 274, 02 грн. за порушення термінів
розрахунків в іноземній валюті.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарський суд апеляційної інстанції всебічно і повно дослідив
обставини справи і прийшов до правильного висновку щодо
безпідставного нарахування відповідачем пені за порушення термінів
розрахунків, передбачених Законом України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, з огляду на
наступне.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено
і матеріалами справи підтверджено факт здійснення розрахунків між
позивачем і ВАТ "ГПС" (нерезидентом) у національній валюті України
- гривнях.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та ст. 1 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
від 19.02.1993 № 15-93 іноземною
валютою є валюта готівкою, грошові знаки, що знаходяться в обігу і
є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної
держави.
Отже, валюта України для резидентів не є іноземною.
Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
регулює відносини, що виникають між
резидентами і нерезидентами щодо розрахунків виключно в іноземній
валюті.
Пунктом 17 Указу Президента України "Про запровадження режиму
жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат,
заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і
запобігання фінансовій кризі" ( 41/98 ) (41/98)
встановлено, що розрахунки
у валюті України за експортно-імпортними операціями здійснюються
резидентами України в порядку, передбаченому для розрахунків у
іноземній валюті Законом України "Про порядок здійснення
розрахунків у іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Однак, слід зазначити, що посилання на вищезазначену норму Указу
Президента України "Про запровадження режиму жорсткого обмеження
бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо
забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання
фінансовій кризі" ( 41/98 ) (41/98)
відповідач не обгрунтував з позиції
співвідношення Указу Президента України і Закону.
Зміст зазначеної норми свідчить, що Указ Президента України "Про
запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та
інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження
доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі" ( 41/98 ) (41/98)
фактично розширює сферу дії Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків у іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, що не допускається,
оскільки підзаконний акт не може ні змінювати, ні доповнювати, ні
скасовувати Закон.
За таких обставин постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.09.2003 у справі № 2-10/7200-2003
відповідає вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.09.2003 у справі № 2-10/7200-2003 - без змін.