ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.07.2004 Справа N 1/124-29.2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув відкритого акціонерного товариства "МП" м.
касаційну скаргу Луцьк
на постанову від 19.04.2004
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 1/124-29.2
господарського суду Волинської області
за позовом відкритого акціонерного товариства "МП" м.
Луцьк
до Відділу державної виконавчої служби
Нововолинського міського управління юстиції,
підприємства "ВІ" м. Нововолинськ
про стягнення 49 590 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідачів не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
В липні 2003 року відкрите акціонерне товариство "МП" пред'явило в
суді позов до Відділу державної виконавчої служби Нововолинського
міського управління юстиції про стягнення збитків в сумі 49590
грн. у зв'язку з невиконанням рішення арбітражного суду Волинської
області від 27.08.2000 року у справі № 4/185-34.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.10.2003 на
підставі ст. 24 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
залучено до участі у
справі іншого відповідача - підприємство "ВІ" у зв'язку з
необхідністю вияснення питання наявності майна у боржника.
Рішенням господарського суду Волинської області від 12.11.2003
позов задоволено.
Стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Нововолинського
міського управління юстиції на користь ВАТ "МП" 49590 грн. збитків
та судові витрати.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив порушення
відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
, що унеможливило отримання позивачем присуджених
господарським судом на його користь коштів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19.04.2004 рішення скасовано, прийнято нове рішення яким в позові
відмовлено повністю.
Скасовуючи рішення суду та приймаючи нове рішення щодо відмови в
позові апеляційний господарський суд зазначав, що позивачем не
доведено заподіяння йому шкоди з вини Відділу державної виконавчої
служби.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "МП" просить
постанову апеляційного господарського суду скасувати повністю, а
рішення господарського суду залишити без змін, посилаючись на
порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі
щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є
зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський
суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на
винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому
господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника
відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним
виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 203
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
), від позадоговірної шкоди,
тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди
(глава 40 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Так, як вбачається з матеріалів справи звертаючись з позовом, що є
предметом розгляду у даній справі, відкрите акціонерне товариство
"МП" посилалося на те, що збитки йому заподіяні відповідачем не
внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов'язання, а у
зв'язку з бездіяльністю органу виконавчої служби при здійсненні
виконавчого провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів не може погодитися з висновком
апеляційного господарського суду, щодо невірного застосування
судом першої інстанції ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки з
матеріалів справи вбачається, що виносячи рішення та стягуючи
збитки суд керувався статтею 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, збитки, заподіяні державним виконавцем
громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого
провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому
законом.
Спеціальний порядок відшкодування збитків, заподіяних державним
виконавцем при здійсненні виконавчого провадження відсутній,
загальні підстави притягнення до відповідальності за заподіяння
шкоди внаслідок цивільного правопорушення визначені ст. 440 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинній на момент виникнення правовідносин та
прийняття рішення судом першої інстанції).
Згідно ст. 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, шкода, заподіяна особі або
майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає
відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за
винятком випадків, передбачених законодавством.
Як вбачається з положень вказаної норми, підставою для настання
цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є
правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода;
протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний
зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу
правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої
ст. 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Приймаючи нове рішення та відмовляючи в позові апеляційний
господарський суд зазначав, що позивачем не доведено наявність
збитків у зв'язку з діями (бездіяльністю) відповідача.
Проте, при вирішенні даного спору по суті заявлених вимог,
апеляційний господарський суд не з'ясовував наявність чи
відсутність всіх елементів складу правопорушення, відповідальність
за яке передбачена ст. 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що входить до
предмету доказування у даній справі.
Так, судом не з'ясовано в чому полягає протиправність дій
відповідача та питання наявності чи відсутності вини у заподіянні
шкоди.
Тобто, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу
Украєни ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційним господарським судом в судовому
процесі не розглянуті повно, всебічно і об'єктивно всі обставини
справи в їх сукупності.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
закріплено, що рішення є законним
тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства
і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте, прийняті судові рішення вищенаведеним вимогам не
відповідають, тому підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду
справи в касаційній інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно з'ясувати наявність
збитків у позивача внаслідок неналежного виконання зобов'язань
відповідачем та безпосереднього причинного зв'язку між такою
протиправною поведінкою та збитками.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "МП"
задовольнити частково.
Постанову від 19.04.2004 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від 12.11.2003 господарського суду Волинської
області у справі № 1/124-29.2 скасувати, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.