ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 231/5-03
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні “КАП”, м. Київ
касаційну скаргу
на постанову від 03.02.2004
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 231/5-03
господарського суду Київської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“КАП”, м. Київ
до Закритого акціонерного товариства
“Ф”, м. Вишневе
про стягнення 25 336,11 грн.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “КАП” заявлено позов до ЗАТ “Ф” про стягнення оплати за
надані послуги за договором перевезення, пені та річних в сумі
25336,11 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 21.11.03 на
користь позивача стягнуто 16336,84 грн. основного боргу та
судові витрати.
В частині стягнення пені в сумі 986,53 грн. та 3% річних в сумі
197,22 грн. провадження у справі припинено. В частині стягнення
основного боргу в сумі 7815,52 грн. пені, в сумі 1496,62 грн. та
3% річних в сумі 706,42 грн. відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в
сумі 986,53 грн. та 3% річних в сумі 197,22 грн. суд послався на
те, що позивач в судовому засіданні 30.09.03 відмовився від
стягнення пені та річних і ця відмова була прийнята судом з
роз’ясненням позивачеві наслідків відповідної процесуальної дії.
Відмову у стягненні боргу в сумі 7815,52 грн. пені та річних суд
мотивував пропуском строку позовної давності та незаявленням
позивачем клопотання про відновлення строку позовної давності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.02.04 рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
Оскаржуючи ухвалені у справі судові рішення, ВАТ “КАП” просить
їх скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги
задовольнити повністю, посилаючись на необгрунтованість відмови
судом у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає, що у даному випадку йде мова про невиконання
відповідачем грошових зобов’язань, а тому заявлені вимоги мають
бути задоволені повністю.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судами фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Місцевим господарським судом встановлено, що сторонами спору
укладено договір на перевезення вантажів автомобільним
транспортом.
За умовами договору розрахунки з перевізником замовником
здійснюються протягом 3-х банківських днів з моменту одержання
рахунку на підставі оформлених замовником належним чином.
талонів і подорожніх листів.
Суд відмовив позивачу у стягненні заборгованості за рахунками
№ 317 від 23.07.02 в сумі 1471,12 грн. та № 408 від 04.09.02 в
сумі 6344,40 грн., пославшись на пропуск строку позовної
давності. Причини пропуску строку позовної давності суд визнав
неповажними, оскільки позивачем не заявлено клопотання про
відновлення пропущеного строку позовної давності.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки висновок
щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може
бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що
призвели до пропуску строку та їх оцінки, а тому це питання
підлягає вирішенню судом першої інстанції.
У даному випадку суд, не з’ясувавши причини пропуску позивачем
строку позовної давності дійшов висновку, що порушене право не
підлягає захистові лише тому, що позивачем не заявлено
клопотання про відновлення строку позовної давності, тобто по
суті не вирішив це питання.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі
986,53 грн. та 3% річних в сумі 197,22 грн., місцевий суд в
рішенні зазначив про те, що позивач у судовому засіданні
30.09.03 відмовився від стягнення пені і річних і йому було
роз’яснено наслідки цієї процесуальної дії.
Між тим, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
відмова позивача від позову
викладається в адресованих господарському суду письмових заявах.
Про прийняття відмови позивача від позову суд виносить ухвалу,
якою одночасно припиняє провадження у справі.
В протоколі судового засідання від 30.09.03 зазначено, що
позивач відмовився від стягнення пені в сумі 986,53 грн. та 3%
річних в сумі 197,22 грн. Однак письмової заяви позивач до суду
не подавав і ухвалу про прийняття відмови позивача в цій частині
від позову суд не виносив, а тому відповідно до ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач вправі до прийняття рішення
збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Зважаючи на помилки при застосуванні місцевим судом норм
матеріального та процесуального права, які не виправлені
апеляційною інстанцією, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до
господарського суду Київської області.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.02.04 та рішення господарського суду Київської області від
21.11.03 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду Київської області.