ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 14.07.2004                                       Справа N 44/180
 
                             м. Київ
 
  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                 Перепічая В.С.(головуючого),
                 Вовка І.В.,
                 Гончарука П.А.,
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  м.Києві  касаційну
скаргу  Державної  комісії  з  цінних  паперів  та фондового ринку
України на постанову Київського апеляційного  господарського  суду
від   15.03.2004  року  у  справі  №44/180  за  позовом  Закритого
акціонерного  товариства  "XXX"  до  Державної  комісії  з  цінних
паперів та фондового ринку України 
 
про   визнання недійсними актів,
 
                            УСТАНОВИВ:
 
У листопаді  2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою  до  відповідача  про  визнання  недійсним
рішення  Державної  комісії  з  цінних  паперів та фондового ринку
України № XX2 від XX.09.2003 року та постанови уповноваженої особи
Державної  комісії з цінних паперів та фондового ринку України №X3
від XX.07.2003 року про накладення санкції  за  правопорушення  на
ринку  цінних  паперів,  посилаючись  на  те,  що останній прийняв
спірні акти з порушенням вимог чинного законодавства.
 
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2004 року в позові
відмовлено.
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
15.03.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції  скасовано
та   прийнято   нове   рішення,  яким  позов  задоволено,  визнано
недійсними зазначені рішення та постанову.
 
У касаційній скарзі відповідач вважає,  що апеляційний суд порушив
норми   матеріального  й  процесуального  права,  і  тому  просить
прийняту ним постанову скасувати,  а рішення суду першої інстанції
залишити без змін.
 
Доповідач-Вовк І.В.
 
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
 
Заслухавши пояснення  представника відповідача,  дослідивши доводи
касаційної скарги,  перевіривши матеріали справи і прийняті у  ній
судові   рішення,   суд   вважає,  що  касаційна  скарга  підлягає
задоволенню з наступних підстав.
 
Як вбачається з матеріалів справи,  постановою уповноваженої особи
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України "Про
накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів"  №X3
від  XX.07.2003  року  за  порушення вимог законодавства про цінні
папери до позивача застосовано санкцію у вигляді  попередження  на
підставі п.5 ст.  8 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
         та п.18.5 Правил  розгляду
справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та
накладення  санкцій,  затверджених  наказом  Державної  комісії  з
цінних  паперів  та  фондового  ринку  України від ( z0010-97 ) (z0010-97)
         (у
редакції від 13.02.2001 року ( z0243-01 ) (z0243-01)
        ).
 
Правопорушення позивача полягало у відсутності в  його  комісійних
договорах  положення  про канали та порядок передачі інформації та
зв'язку  між  клієнтом  і  торговцем,  а   також   відомості   про
уповноважених осіб сторін, через яких сторони підтримують зв'язок,
що є недотриманням  вимог  п.2.2.6  Правил  здійснення  торговцями
цінними  паперами  комерційної  та комісійної діяльності по цінних
паперах,  затверджених наказом Державної комісії з цінних  паперів
та  фондового  ринку України від 23.12.1996 року №331 ( z0743-96 ) (z0743-96)
        
(зі змінами),  а звідси  -  порушенням  п.3.3.5  Ліцензійних  умов
провадження   професійної  діяльності   на  ринку  цінних  паперів
( z0318-01 ) (z0318-01)
        ,  затверджених рішенням Державної  комісії  з  цінних
паперів та фондового ринку України від 14.03.2001 року №60.
 
Рішенням Державної  комісії  з  цінних  паперів та фондового ринку
України від XX.09.2003 року №XX2 "Про розгляд скарги ЗАТ "XXX" від
15.07.2003  року  №  XXXX8 про скасування постанови про накладення
санкції за правопорушення на ринку цінних паперів  від  XX.07.2003
року  №  X3"  зазначену  постанову  залишено  без  змін,  а скаргу
заявника - без задоволення.
 
Предметом даного  судового  розгляду   є   вимоги   про   визнання
недійсними  наведених актів на підставі їх невідповідності вимогам
чинного законодавства.
 
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та  задовольняючи  позов,
апеляційний  господарський  суд  виходив  з того,  що відповідачем
безпідставно застосовані до позивача заходи впливу за порушення на
ринку цінних паперів, оскільки в договорах зазначено назву, адресу
та  реквізити  суб'єкта  підприємницької  діяльності   (позивача),
прізвища,   ім'я  та  по-батькові  фізичних  осіб,  які  отримують
фінансові  послуги,  та  їх  адреса,  що  свідчить  про  виконання
позивачем  вимог про наявність в комісійних договорах обов'язкових
положень про канали та порядок передачі  інформації  у  зв'язку  з
тим,  що  Державна  комісія  з  цінних  паперів та фондового ринку
України не конкретизувала в вищенаведених правилах,  про які  саме
канали  та  інший  порядок  передачі  інформації  (крім  поштового
зв'язку) йде мова.
 
Проте, з висновками апеляційного господарського суду погодитись не
можна,  оскільки суд не врахував,  що п.  2.2.6. Правил здійснення
торговцями цінними паперами комерційної та  комісійної  діяльності
по   цінних   паперах  ( z0743-96  ) (z0743-96)
          встановлено  обов'язковість
зазначення в договорі на виконання разового  замовлення  положення
про  канали та порядок передачі інформації та зв'язку між клієнтом
і торговцем,  а також відомості  про  уповноважених  осіб  сторін,
через  яких  сторони підтримують зв'язок,  як додаткової вимоги до
таких договорів.
 
Ст. 6  Закону  України  "Про   фінансові   послуги   та   державне
регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ) (2664-14)
         визначено вимоги
до договору про надання фінансових послуг, серед яких зазначення в
договорі  назви,  адреси  та  реквізитів  суб'єкта підприємницької
діяльності та прізвища,  імені і по батькові фізичної  особи,  яка
отримує фінансові послуги, та її адреси.
 
Згідно ч.3  цієї статті ( 2664-14 ) (2664-14)
         уповноважений орган встановлює
додаткові  вимоги  до  договорів  про  надання  фінансових  послуг
фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.
 
Саме такою  додатковою  вимогою  до договору на виконання разового
замовлення і є вимоги п.2.2.6 Правил здійснення торговцями цінними
паперами  комерційної  та  комісійної діяльності по цінних паперах
( z0743-96 ) (z0743-96)
         щодо необхідності зазначення в договорах положень про
канали та порядок передачі інформації.
 
Відповідно до  п.3.5.5  Ліцензійних  умов  провадження професійної
діяльності на ринку цінних паперів ( z0318-01 ) (z0318-01)
         торговець  цінними
паперами  повинен протягом строку дії ліцензії дотримуватись вимог
статті 28   Закону  України "Про цінні  папери  і  фондову  біржу"
( 1201-12 ) (1201-12)
           та  Правил  здійснення  торговцями  цінними паперами
комерційної   та   комісійної   діяльності   по   цінних   паперах
( z0743-96 ) (z0743-96)
        , затверджених наказом Комісії від 23 грудня 1996 року
N 331 (зі змінами) і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
від 25.12.96 за N 743/1768.
 
Згідно з п.5 ст.  8 Закону України "Про державне регулювання ринку
цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
         та п.18.5 Правил  розгляду
справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та
накладення санкцій ( z0010-97 ) (z0010-97)
         Державна комісія з цінних  паперів
та  фондового ринку України має право виносити попередження у разі
порушення  законодавства  про  цінні  папери,  нормативних   актів
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
 
Отже, суд  першої  інстанції  прийшов  до правильного висновку про
наявність правових підстав для застосування  відповідачем  санкцій
до  позивача  та  відповідність  спірних  актів вимогам закону,  і
обґрунтовано відмовив у позові.
 
За таких обставин,  постанову апеляційного господарського суду  не
можна  визнати  законною  й  обґрунтованою,  і  тому вона підлягає
скасуванню,  а рішення місцевого  господарського  суду  відповідає
матеріалам  справи  та  вимогам  закону,  і  тому  його  необхідно
залишити без змін.
 
Заявлене клопотання позивача про припинення провадження  у  справі
на  підставі  п.11  ст.80  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
         не підлягає
задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.
 
З огляду викладеного та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -
111-11 Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу Державної комісії з цінних паперів  та  фондового
ринку України задовольнити.
 
Постанову Київського    апеляційного   господарського   суду   від
15.03.2004 року скасувати,  а рішення господарського суду м. Києва
від 15.01.2004 року залишити без змін.
 
Головуючий В. Перепічай
Судді      І. Вовк
           П.Гончарук