ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 33/582-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Н-ській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 18.02.2004
у справі господарського суду Харківської області
за позовом Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Н-ській області м. Н-ськ
до Н-ської міської громадської організації
інвалідів "ХХХ" м. Н-ськ
про стягнення 25195,33 грн. заборгованості за
договором охорони та розірвання договору
оренди, стягнення заборгованості з орендної
плати в сумі 2729,73 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: А.А.А. - дов. №4483 від 06.07.2003
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 07.07.2004. У судовому
засіданні була оголошена перерва до 14.07.2004 у відповідності з
ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 23.12.2003 господарського суду Харківської в частині
стягнення 2694,70 грн. заборгованості з орендної плати провадження
у справі припинено.
В решті частині позову відмовлено.
Постановою від 18.02.2004 Харківського апеляційного господарського
суду рішення господарського суду Харківської області від
23.12.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що у відповідності до п. 6.5
договору оренди № 724-Н від 15.10.2003, орендар має право
передавати третім особам належні йому права оренди та інші права,
(повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору,
тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено
цим договором або чинним законодавством України. Докази порушення
відповідачем вказаного пункту договору оренди № 724-Н від
15.10.2003 в матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Регіональне відділення Фонду
державного майна України по Н-ській області звернувся у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що вони були прийняті всупереч
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, та
Цивільному Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до договору оренди в супереч ст.ст. 161, 162
Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 18 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендар не
виконав покладений на нього обов'язок, щодо своєчасного внесення
орендної плати, в наслідок чого утворилась заборгованість.
Стаття 10 вказаного закону ( 2269-12 ) (2269-12)
відносить виконання
сторонами зобов'язань за договором до його істотних умов, не
виконання яких є підставою для його розірвання, а тому рішення
суду та постанова апеляційного суду, якими відмовлено у розірванні
договору, суперечить цій нормі (орендар сплатив заборгованість з
орендної плати після подання регіональним відділенням позовної
заяви).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відповідно до чинного законодавства України за договором охорони
охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності,
зобов'язується забезпечити недоторканість майна, яке охороняється.
Власник такого майна зобов'язаний виконувати правила майнової
безпеки і сплачувати охоронцю встановлену плату.
Господарським судом встановлено, що Регіональним відділенням Фонду
державного майна України по Н-ській області (замовник) та Н-ською
міською громадською організацією інвалідів "XXX" (охоронець) 12
травня 2003 року укладений договір охорони майна з правом
користування № 40 Н/О, відповідно до умов якого позивач передав, а
відповідач прийняв під охорону з правом користування, за актом
приймання-передачі, об'єкти державної власності-окреме
індивідуально, визначене майно групи інвентарних об'єктів
нежитлове, приміщення загальною площею 2737,3 м.кв. та обладнання
цеху №3 УПП "ZZZ", за адресою: м. Н-ськ, пров. Б-кий, 99.
Умовами договору сторони передбачили, що за користування
приміщеннями "Охоронець" перераховує грошові кошти безпосередньо
до Державного бюджету України, що місячно до 10 числа місяця,
наступного за звітним, на рахунки, визначені фінансовим органами.
Плата за користування визначається на підставі Методики розрахунку
орендної плати ( 786-95-п ) (786-95-п)
, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України № 786 від 04.10.1995 зі змінами, внесеними
постановою Кабінету Міністрів України № 75 від 19.01.2000
( 75-2000-п ) (75-2000-п)
. Розділом 9 сторони передбачили, що додатки до цього
договору є його невід'ємною і складовою частиною, до цього
договору додаються: зокрема, - розрахунок плати за користування
майном.
При розгляді справи господарським судом встановлено, що фактично
сторони при укладенні та підписанні цього договору не встановили
розмір плати за договором, додаток № 2 направлений на адресу
відповідача тільки 27.10.2003
Тобто розмір плати за договором охорони сторонами не узгоджений.
15.10.2003 Регіональним відділенням Фонду державного майна України
по Н-ській області та Н-ською міською громадською організацією
інвалідів "XXX" укладений договір оренди тих самих нежитлових
приміщень, загальною площею 2737,3 м.кв., які були предметом
договору охорони № 40 Н/О.
У відповідності до умов договору позивач (Орендодавець) за актом
приймання-передачі передав в оренду вищевказані приміщення, а
відповідач (Орендар) зобов'язався за користування ними вносити
орендну плату за передбаченими умовами договору.
До договору оренди № 724-Н від 15.10.2003, доданий розрахунок
орендної плати за оренду державного нерухомого майна, яке
передається в оренду Н-ській міській громадській організації
інвалідів "XXX", з метою розміщення виробництва (додаток № 3 до
договору).
Однак відповідач, в порушення умов договору своєчасно орендну
плату не сплатив, внаслідок чого станом на 12.11.2003 утворилась
заборгованість в сумі 2694,70 грн. Але до розгляду справи в
господарському суді відповідач погасив вказану заборгованість з
орендної плати в сумі 2694,70 грн., що підтверджується платіжним
дорученням № 7 від 24.11.2003 (а.с. 79). За таких підстав
господарський суд припинив провадження у справі в частині
стягнення 2694,70 грн. за відсутністю предмету спору.
Стосовно позовних вимог про розірвання договору оренди № 724-Н від
15.10.2003, то пунктом 6.5 вказаного договору оренди, сторони
передбачили, що Н-ська міська громадська організація інвалідів
"XXX" має право передавати третім особам належні йому право оренди
та інші права, (повністю чи в певній частині), які випливають з
цього договору, тільки за попередньою згодою Орендодавця, якщо
інше не передбачено цим договором або чинним законодавством
України.
Господарським судом не встановлено порушень відповідачем вказаного
пункту договору оренди № 724-Н від 15.10.2003, а саме передачу
орендованого за цим договором майна в суборенду. Доказів про
підтвердження доводів щодо порушення умов договору суду не надано.
Посилання позивача на договір охорони № 4 від 19.05.2003,
укладеного Н-ською міською громадською організацією інвалідів
"XXX" та Навчально-виробничим підприємством "YYY", як на доказ
підтвердження передачі державного майна в суборенду та підставу
для розірвання договору оренди № 724-Н, не можуть бути прийняті до
уваги, оскільки господарським судом встановлено, що даний договір
не є договором суборенди, його укладено 19.05.2003, тобто до
укладення договору оренди від 15.10.2003. Відповідно до договору
охорони № 40Н/О Н-ська міська громадська організація інвалідів
"ХХХ" передала під охорону майно НВП "YYY", засновником якого є
відповідач.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 23.12.2003 господарського суду Харківської області та
постанову від 18.02.2004 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 33/582-03 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
Т.Ф. Костенко