ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 30/250
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу Васильківської районної
державної адміністрації
на постанову від 03.02.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та на рішення від 11.11.2003 р.
у справі N 30/250 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом ТОВ "Горизонт"
до Васильківської районної державної адміністрації
про визнання недійсним акту ненормативного характеру
за участю представників сторін
від позивача: Сінчура В.Д. - директор, Слончак Т.В., дов.
від відповідача: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Горизонт" звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до Васильківської районної
державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження
голови Васильківської районної державної адміністрації від
15.05.2003 N 323-р "Про припинення права користування земельною
ділянкою ТОВ "Горизонт".
Позов мотивовано тим, що оспорюване розпорядження прийняте в
порушення договору тимчасового користування землею від 18.10.1999,
ч. 10 ст. 149 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 28 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, що оспорюване
розпорядження було прийнято на підставі п. 7 Указу Президента
України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну
власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"
( 720/95 ) (720/95)
відносно осіб, право на земельну частку (пай) яких було
визначено відповідно до рішень Васильківського районного суду.
Відповідач також послався на п. 1.2 договору тимчасового
користування землею від 18.10.1999, згідно якого Васильківська
державна адміністрація має право вилучити земельну ділянку згідно
п. 7 вказаного Указу.
Рішенням від 11.11.2003 господарський суд Дніпропетровської
області (суддя Євстигнєєва Н.М.) визнав недійсним розпорядження
голови Васильківської районної державної адміністрації від
15.05.2003 N 323-р "Про припинення права користування земельною
ділянкою ТОВ "Горизонт", визнавши вимоги позивача обґрунтованими.
Постановою від 03.11.2003 Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Шуба І.К. -
головуючий, Кузнецова І.Л., Швець В.В.) рішення суду першої
інстанції залишив без змін, виключивши з його мотивувальної
частини посилання суду на ст.ст. 116, 149 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Ухвалою від 20.05.2004 Вищий господарський суд України за
касаційною скаргою відповідача порушив касаційне провадження у
справі.
У касаційній скарзі скаржник заявив вимоги про скасування
рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі,
пославшись на те, що договір на право тимчасового користування
землею від 18.10.1999 є недійсним згідно рішення господарського
суду Дніпропетровської області у справі N 32/12.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає не
задоволенню, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що
18.10.1999 між Васильківською селищною радою (орендодавець) та
Васильківською шляхово-будівельною пересувною механізованою
колоною (орендар) було укладено договір тимчасового користування
землею (надалі - Договір), згідно якого орендарю надавалася в
користування земельна ділянка загальною площею 120,3 га земель
резервного фонду Васильківської селищної ради по КСП "626" строком
на 30 років з моменту підписання цього договору. Пунктом 1.2
Договору передбачено, що в разі оренди земель державної власності
орендодавець має право вилучити земельну ділянку в установленому
законом порядку для цілей згідно п. 7 Указу Президента України
( 720/95 ) (720/95)
.
Додатковою угодою від 02.08.2002, укладеною між
Васильківською районною державною адміністрацією та ТОВ "Горизонт"
до п. 1 зазначеного договору внесені зміни щодо зміні орендаря
Васильківської шляхо-будівельної пересувної механізованої колони
на ТОВ "Горизонт" у зв'язку з реорганізацією.
Оспорюване розпорядження голови Васильківської районної
державної адміністрації від 15.05.2003 N 323-р "Про припинення
права користування земельною ділянкою ТОВ "Горизонт" було прийнято
на підставі ст. 17 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, п. 7
Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у
колективну власність сільськогосподарським підприємствам і
організаціям" ( 720/95 ) (720/95)
, п. 1.2 Договору. Оспорюваним
розпорядженням у зв'язку з передачею у приватну власність
земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) громадянам, які
набули це право за рішенням місцевого суду, припинено право ТОВ
"Горизонт" земельною ділянкою загальною площею 36,932 га.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов,
виходили з того, що відповідач, приймаючи оспорюване розпорядження
порушив ст. 25 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
(в
редакції на момент винесення розпорядження) щодо порядку внесення
змін до договору оренди земельної ділянки, порушивши цим права
позивача. Суд першої інстанції також посилався на порушення
відповідачем припису ст. 149 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
щодо порядку
вилучення земельної ділянки, проте суд апеляційної інстанції не
погодився з вказаним доводом, виключивши його з мотивувальної
частини рішення.
Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначають, що від імені Українського народу права власності
здійснюють органи державної влади та органи місцевого
самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти
права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти,
користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім
інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють
територіальної громади через органи самоврядування в межах їх
повноважень шляхом прийняття рішень.
Стаття 3 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції, яка діяла на
момент укладення Договору) визначала, що розпоряджаються землею
Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають
землі у власність або надають у користування та вилучають їх;
повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок
місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно
органам державної виконавчої влади або виконавчим органам
місцевого самоврядування.
ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції, яка діяла на момент
укладення Договору) у ст. 7 передбачав, що користування землею
може бути постійним або тимчасовим.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
(в редакції, яка діяла на момент укладення Договору) оренда землі
- це засноване на договорі строкове, платне володіння і
користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для
здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Договір оренди землі згідно ст. 12 цього Закону ( 161-14 ) (161-14)
-
це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких
орендодавець за плату передає орендареві у володіння і
користування земельну ділянку для господарського використання на
обумовлений договором строк.
В силу п. 2 ст. 7 зазначеного Закону ( 161-14 ) (161-14)
підставою для
укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної
ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є
рішення орендодавця.
Проте при розгляді справи судами першої та апеляційної
інстанцій не було досліджено підстави укладення договору
тимчасового користування землею від 18.10.1999, тобто рішення про
надання земельної ділянки, на підставі якого було укладено
зазначений договір, та умови надання цієї земельної ділянки згідно
рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що згідно
Договору передавалася в користування земельна ділянка площею
120,3 га земель резервного фонду Васильківської селищної ради по
КСП "626". Проте у рішенні та постанові відсутні посилання на
докази, на підставі яких суди дійшли вказаного висновку, тому слід
визнати, що судами не було встановлено, до якої категорії земель
належить земельна ділянка передана в оренду згідно Договору.
Необхідно зазначити, що ці обставини мають суттєве значення для
розгляду справи, зважаючи на приписи ст. 2 та ч.ч. 13, 15 ст. 5 ЗК
України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції, яка діяла на момент укладення
Договору) щодо цільового призначення земель та створення
сільськими і селищними Радами народних депутатів на своїй
території резервного фонду земель за погодженням місця
розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі
усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах
відповідних населених пунктів, який перебуває у державній
власності і призначається для подальшого перерозподілу та
використання за цільовим призначенням.
Крім того, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги,
відповідач повідомляв суд апеляційної інстанції про оспорення ним
до суду Договору, що має суттєве значення при встановленні
наявності порушення права позивача оспорюваним розпорядженням.
Проте зазначені доводи відповідача не отримали належної оцінки
відповідно до законодавства.
У касаційній скарзі відповідач посилається на винесення
господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі
N 32/12, яким Договір було визнано недійсним, проте передбачені
процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній
інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені попередніми судовими
інстанціями.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
рішення і постанова судів першої і апеляційної інстанцій прийняті
при неповному встановленні усіх суттєвих обставин у справі, тому
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції, зважаючи на недодержання судами вимог
ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. При здійсненні нового
розгляду у справі слід встановити усі обставини, які мають суттєве
значення для вирішення спору та прийняття рішення відповідно
чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 11-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову від 03.02.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 11.11.2003 господарського суду
Дніпропетровської області у справі N 30/250 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.