ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 30/184-03-5693
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
суб'єкта підприємницької діяльності Б-ча О.В. на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2004 року
у справі № 30/184-03-5693 за позовом суб'єкта підприємницької
діяльності Б-ча О.В. до приватного підприємства "Т", за участю
третіх осіб - державної акціонерної компанії "Х", дочірнього
підприємства державної акціонерної компанії "Х" "К" про розірвання
договору суборенди, виселення та стягнення 39 710,82 грн. за
зустрічним позовом приватного підприємства "Т" до суб'єкта
підприємницької діяльності Б-ча О.В. про визнання договору
суборенди недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року суб'єкт підприємницької діяльності Б-ч Олег
Васильович звернувся до господарського суду Одеської області з
позовом до приватного підприємства "Т" про розірвання договору
суборенди № 0611 від 6 листопада 2002 року, виселення відповідача
з нежитлового приміщення, яке займає останній на підставі
вказаного договору суборенди, та стягнення боргу в сумі 39710,82
грн., посилаючись на те, що відповідачем порушені умови договору
суборенди щодо розрахунків по орендній платі.
В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та
просив суд стягнути з відповідача 44965,95 грн. та витрати на
послуги адвоката в сумі 2000 грн., а також просив суд вийти за
межі позовних вимог та визнати недійсним договір суборенди
№ 1юр-01/05 від 1 травня 2001 року, укладений між державною
акціонерною компанією "Х" та відповідачем.
У вересні 2003 року відповідач подав до суду зустрічний позов про
визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення
№ 0611 від 6 листопада 2002 року та стягнення з позивача незаконно
отриманих грошових коштів в сумі 2000 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21 листопада
2003 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 6 лютого 2004 року, в задоволенні
первісного позову відмовлено. Зустрічну позовну заяву задоволено.
Визнано недійсним з дати підписання договір № 0611 суборенди
нежитлового приміщення від 6 листопада 2002 року. Стягнуто з
суб'єкта підприємницької діяльності Б-ча О.В. на користь
приватного підприємства "Т" 2000 грн. та судові витрати. Визнано
недійсними на майбутнє договір № 169/1-11-02 від 6 листопада 2002
року, договір № 1юр-01/05 від 1 травня 2001 року та договір оренди
нежитлового приміщення від 3 січня 2001 року. Виселено приватне
підприємство "Т" з нежитлового приміщення, розташованого за
адресою: м. Одеса.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові
рішення, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на порушення попередніми судовими
інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників дочірнього підприємства
державної акціонерної компанії "Х" "К", вивчивши матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суб'єкта підприємницької
діяльності Б-ча О.В. та залишаючи рішення місцевого суду без змін,
попередні судові інстанції виходили з того, що отримавши по
договору № 169/1-11-02 в оренду нежитлове приміщення площею 140
м2, останній не міг передати в суборенду приватному підприємству
"Т" нежитлове приміщення площею 150 м2. Крім того, на дату
укладення договору № 0611 від 6 листопада 2002 року спірне
приміщення вже знаходилось в суборенді у приватного підприємства
"Т" за договором № 1юр01/05, а тому, фактично суборенда приватного
підприємства "Т" нежитлових приміщень за договором № 0611 не мала
місця.
Разом з тим, суд першої інстанції та апеляційний суд дійшли
висновку про необхідність задоволення зустрічних позовних вимог,
посилаючись на те, що договори № 0611 від 6 листопада 2002 року,
№ 169/1-11-02 від 6 листопада 2002 року, № 1юр-01/05 від 1 травня
2001 року та від 3 січня 2001 року не відповідають ст. 10 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
До того ж, серед підстав, з яких вказані договори судами визнано
недійсними є, зокрема, наявність двох договорів на одне і те ж
приміщення, невідповідність площі орендованого приміщення площі
переданого в суборенду приміщення, підписання договору особою,
повноваження якої не підтверджено, передача в оренду приміщення
особою, у якої відсутні права розпоряджатися ним.
Вказані висновки попередніх судових інстанцій є законними,
обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним
матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а
доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні
або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності Б-ча О.В.
залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської
області від 21 листопада 2003 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 06 лютого 2004 року у справі
№ 30/184-03-5693 без змін.