ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 25/248
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді
суддів
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003р.
у справі № 25/248 Господарського суду м. Києва
за позовом Українсько-Амерекансько-Голандсько-Німецького
закритого акціонерного товариства “У”
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по
роботі з великими платниками податків
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Українсько–Американсько–Голандсько-Німецьке закрите акціонерне
товариство “У” звернулося до Господарського суду м. Києва з
позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.
Києві по роботі з великими платниками податків про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.02.2003р. №
0000081501.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2003р. у справі
№ 25/248, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.07.2003р., позовні вимоги задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої
державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими
платниками податків від 28.02.2003р. № 0000081501.
Не погодившись з постановленими у даній справі судовими
рішеннями, Спеціалізована державна податкова інспекція у м.
Києві по роботі з великими платниками податків подала касаційну
скаргу, в якій просить дані судові рішення скасувати та прийняти
нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою вимогу
Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі
з великими платниками податків мотивує тим, що апеляційним
господарським судом неправильно застосовано норми матеріального
права, а саме ч. 1 ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
щодо розрахунків з
іноземними операторами електрозв’язку: «Ш»(Шрі-Ланка) «М»
(Алжир) «МТ» (Македонія) «Е» (Бразілія).
У відзиві на касаційну скаргу Українсько–Американсько–Голандсько-
Німецьке закрите акціонерне товариство “У” доводить
безпідставність вимог Спеціалізованої державної податкової
інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та
правомірність прийнятої апеляційним господарським судом
постанови.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників сторін,
які з’явились в господарське засідання суду касаційної
інстанції, перевіривши правильність застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві
по роботі з великими платниками податків підлягає задоволенню
частково.
Господарським судом встановлено: за перевіркою позивача з питань
дотримання вимог чинного валютного законодавства, про що
27.02.2003р. складено акт, відповідачем було прийняте податкове
повідомлення-рішення № 0000081501 від 28.02.2003р., яким
позивачу визначено податкове зобов'язання з пені за порушення
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у
сумі 53479,77грн. Підставою для донарахування податкового
зобов'язання стало порушення позивачем термінів розрахунків,
передбачених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, з окремими
операторами зв'язку.
Згідно ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у іноземній
валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей,
зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з
дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної
декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт
(послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання
акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання
послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Таким чином, як
випливає з приписів даної правової норми, предметом регулювання
даної правової норми є валютна виручка від експорту продукції,
робіт (послуг), прав інтелектуальної власності, яка має
зараховуватись на валютні рахунки резидентів у терміни,
зазначені в контрактах, за якими здійснюється експорт, але не
пізніше 90 календарних днів, зокрема, з моменту підписання акта
або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання
послуг. Отже для вирішення даного спору господарський суд у
встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів
був зобов’язаний встановити обставини щодо того, чи здійснював
позивач експорт робіт (послуг) іноземними операторами
електрозв’язку: «Ш»(Шрі-Ланка) «М» (Алжир) «МТ» (Македонія) «Е»
(Бразілія) та які терміни виплати заборгованостей зазначені в
контрактах між позивачем та відповідними одержувачами робіт
(послуг). Проте, господарським судом попередніх інстанцій
вўдповўдних обставин досліджено не було, що є порушенням ст. 32,
34, 36, 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо дослідження доказів.
Як випливає з судових рішень, обставини щодо розрахунків
позивача та іноземними операторами електрозв’язку: «Ш»(Шрі-
Ланка) «М» (Алжир) «МТ» (Македонія) «Е» (Бразілія) господарським
судом було встановлено виключно на підставі акту перевірки, що є
порушенням ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належності
та допустимості доказів.
Господарським судом обставину щодо здійснення позивачем
розрахунків з іноземними операторами електрозв’язку: «Ш»(Шрі-
Ланка) «М» (Алжир) «МТ» (Македонія) «Е» (Бразілія) на підставі
міжнародних договорів України встановлено на підставі ліцензії
наданої позивачу Державним комітетом зв’язку та інформатизації
України. Проте, така ліцензія в матеріалах справи віджсутня.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки господарським судом не всебічно та повно у судовому
процесі розглянуто обставини справи, то судом порушено ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом
та апеляційним господарським судом порушено вищезгадані норми
матеріального та процесуального права, то постановлені
зазначеними судовими інстанціями у даній справі рішення
підлягають скасуванню.
Межі перегляду справи в касаційній інстанції встановлені ст. 111-
7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначено, що переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Зважаючи на те, що попередніми судовими інстанціями не було
досліджено доказів, на підставі яких встановлено відповідні
обставини, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні, та
не встановлено обставини справи, які мають значення для
правильного вирішення даного господарського спору, а касаційній
інстанції таке право не надано, то справа підлягає направленню
на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити
частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2003р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003р. у справі № 25/248 скасувати, а справу передати на
новий розгляд Господарського суду м. Києва.