ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 25/223-03-7435
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів :
розглянувши у відкритому Спільного підприємства
судовому засіданні касаційну закритого акціонерного
скаргу товариства “ТУ”
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від
10.03.2004
у справі № 25/223-03-7435
господарського суду Одеської області
за позовом Спільного підприємства
закритого акціонерного
товариства “ТУ”
до Одеської залізниці
третя особа, яка не заявляє Спеціалізована державна
самостійних вимог податкова інспекція по роботі з
великими платниками податків у
м. Одесі
про стягнення матеріальної шкоди в
сумі 511 744, 40 грн.,
за участю представників сторін від:
позивача
відповідача
третьої особи
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2003
позов задоволено повністю: стягнуто з Одеської залізниці на
користь СП ЗАТ “ТУ” 511744,40грн. спричиненої шкоди, державне
мито у розмірі 1700грн., 118грн. плати за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що у
Одеської залізниці не було правових підстав для оподаткування
наданих транспортних послуг за ставкою 20% і списанням з
особового рахунку СП ЗАТ „ТУ" сум податку на додану вартість в
розмірі 511744,40 грн.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 08.04.2004
скасував рішення господарського суду Одеської області від
28.11.2003р. і в позові відмовив, мотивуючи тим, що позивачем не
доведено заподіяння йому матеріальної шкоди Одеською залізницею,
оскільки нарахований залізницею податок на додану вартість в
сумі 511744,40грн. позивачем отримано шляхом зменшення
податкового зобов’язання.
СП ЗАТ “ТУ” у поданій касаційній скарзі просить постанову
Одеського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення
господарського суду Одеської області від 28.11.2003 – залишити в
силі, посилаючись на те, що при прийнятті постанови судом
неправильно застосовані норми ст.ст. 440, 453 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права
та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників
сторін та третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга
позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова –
скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції
з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в процесі надання послуг
по перевезенню вантажу залізничним транспортом на виконання
договорів на транспортно-експедиційне обслуговування від
29.01.01р. за № 435, від 05.07.02р. за № 552, від 17.01.03р. за
№ 589 в період з.06.2002р. по травень 2003р. Одеською залізницею
з особового рахунку СП ЗАТ „ТУ” було списано відповідачем
3070466,40грн.
Факт списання підтверджують надані СП ЗАТ „ТУ” виписки з
особового рахунку останнього, де 2558722грн. вартість послуг по
перевезенню вантажу залізницею від морського порту до місця
призначення на території України імпортних вантажів, що надійшли
із-за державного кордону, розрахована відповідно до встановлених
тарифів, а 511744,40грн. - нарахована відповідачем та списана
сума податку на додану вартість у розмірі 20%.
Законом України “Про залізничний транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
передбачено, що розрахунки відправників та одержувачів вантажів
з підприємствами залізничного транспорту проводяться у порядку,
передбаченому Статутом залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі по
тексту – Статут).
Стаття 62 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
не передбачає права залізниці на
списання коштів без згоди платника. Згідно “Правил розрахунків
за перевезення вантажів” спірні питання, що стосуються
розрахунків, вирішуються у претензійно - позовному порядку.
Відповідно до Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
та Правил перевезення
вантажів належні залізниці платежі за перевезення вантажів і
надання послуг вносяться залізниці узгодженим порядком, а не
списуються залізницею без згоди платника.
На списання спірної суми СП ЗАТ “ТУ” згоди не давало.
Крім того, судом встановлено, що за період з.06.2002 р. по
травень 2003 р. позивач організовував перевезення вантажу
залізничним транспортом, відповідно до вищезгаданих договорів на
транспортно-експедиційне обслуговування, який надходив з-за
кордону до Іллічівського морського торгового порту та Одеського
морського торгового порту. Подалі в порту вантаж
перевантажувався на залізничний транспорт та спрямовувався до
станції призначення Нікополь, що підтверджується копіями нарядів
та квитанцій про прийняття вантажу до перевезення. Як свідчать
відмітки митниці на квитанціях про прийняття вантажу до
перевезення вантаж прямував до станції призначення під митним
контролем.
У відповідності до пп. 1.4. п. 1 Порядку взаємодії митниць і
залізниць України при перевезенні через митний кордон товарів та
інших предметів у вантажних залізничних поїздах ( z0360-01 ) (z0360-01)
,
затвердженого Наказом Держаної митної служби України та
Міністерства транспорту України від 30.03.01р. № 231/174, митний
контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами
при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів)
та інших предметів і спрямовані на забезпечення дотримання норм
Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, міжнародних договорів,
законодавчих та інших нормативно-правових актів з митної справи,
контроль за виконанням яких покладено на митні органи.
Митниця призначення - митний орган на території України, де
закінчується переміщення товарів (вантажів) та інших предметів,
що перебувають під митним контролем (пп. 1.4. п. 1 Порядку
( z0360-01 ) (z0360-01)
).
Підпунктом 3.8 даного Порядку ( z0360-01 ) (z0360-01)
передбачений порядок
перевезення вантажу під митним контролем при ввезенні на митну
територію України, в якому зазначено, що у разі прийняття
рішення про направлення товарів (вантажів) у митницю призначення
під митним контролем посадова особа прикордонного митного органу
оформляє ці товари (вантажі) відповідно до чинного законодавства
України з урахуванням вимог цього Порядку ( z0360-01 ) (z0360-01)
. На всіх
перевізних документах митниця проставляє відтиск штампа „Під
митним контролем”. У разі надходження товарів (вантажів) та
інших предметів з-за митного кордону України в річкові або
морські порти й перевантаження їх на прикордонній передавальній
(припортовій) станції на них оформляється накладна. Товар
(вантаж) перебуває під митним контролем і охороною залізниці або
порту. При прийнятті залізницею товарів (вантажів) до
перевезення під митним контролем на перевізних документах
проставляється календарний штемпель станції, яка приймає товар
(вантаж) до перевезення, що засвідчує прийняття залізницею
зобов'язання про перевезення товару (вантажу) під митним
контролем і про дотримання митних правил, установлених чинним
законодавством.
З урахуванням зазначених норм місцевим господарським судом
встановлено, що квитанції про прийняття вантажу до перевезення
оформлені у відповідності з цим Порядком.
Згідно ч. 7 ст. 1 Закону України “Про залізничний транспорт”
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
непряме міжнародне сполучення - перевезення між
Україною та іншими державами з переоформленням транспортного
документа в процесі транспортування. Відтак, у даному спорі має
місце саме непряме міжнародне сполучення, оскільки залізничне
перевезення від морського порту до пункту призначення на
території України імпортного вантажу, що надійшов з-за кордону
та перебуває під митним контролем, є невід'ємною частиною
єдиного перевезення, що розпочалося за межами кордону України і
закінчується в пункті проведення митних процедур на території
України.
За змістом пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України „Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок на додану вартість за
нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з: надання
транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за
межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами
державного кордону України до пункту проведення митних процедур
з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну
територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту
проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за
межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до
пункту поза межами держаного кордону України; між пунктами поза
межами митного кордону України.
Беручи до уваги вищезазначені обставини в сукупності,
правомірними визнаються висновки місцевого господарського суду
про те, що Одеська залізниця при наданні послуг позивачу по
перевезенню вантажу, який надійшов із-за державного кордону
України та під митним контролем був спрямований до станції
призначення, мав право на застосування нульової ставки по
податку на додану вартість відповідно до пп. 6.2.4. п. 6.2.
ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Оскільки договорами на транспортно-експедиційне обслуговування
не передбачено списання податку на додану вартість, то слід
визнати обґрунтованою позицію господарського суду щодо
визначення взаємовідносин між позивачем та відповідачем як
деліктних.
Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна
особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна
організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду,
у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених
законодавством.
Присуджуючи відшкодування шкоди, суд, арбітражний або
третейський суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу,
відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ
того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або
повністю відшкодувати заподіяні збитки (ст. 453 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
).
Зважаючи на наведене, колегія вважає хибним висновок суду
апеляційної інстанції про те, що висновки місцевого
господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи
Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із залишенням
без змін рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Спільного підприємства Закритого
акціонерного товариства “ТУ” задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.03.2004 у справі № 25/223-03-7435 скасувати, а рішення
господарського суду Одеської області від 28.11.2003 № 25/223-03-
7435 залишити без змін.