ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 25/325а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Федоров І.Ю.
від відповідача: Алєхова О.К.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.02.2004 р.
у справі N 25/325А Господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємства "Спектр"
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі
м. Донецька
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
10.10.2003 р. N 1299/23-1/31335898/11341
про донарахування ПДВ в сумі 110971,78 грн.
та застосування штрафних санкцій в сумі 55485,89 грн.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Спектр" звернулося до Господарського
суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції
у Кіровському районі м. Донецька щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 10.10.2003 р.
N 1299/23-1/31335898/11341 про донарахування податку на додану
вартість у сумі 110971,78 грн. та застосування штрафних санкцій в
сумі 55485,89 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від
18.12.2003 р. (суддя І.А. Бойко), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2004 р.
(судді: С.І. Кондратьєва, Г.Я. Старовойтова, Р.М. Українська),
позовні вимоги Приватного підприємства "Спектр" задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від
10.10.2003 р. N 1299/23-1/31335898/11341 про донарахування податку
на додану вартість у сумі 110971,78 грн. та застосування штрафних
санкцій в сумі 55485,89 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Державна податкова інспекція у Кіровському районі
м. Донецька подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати
постановлені у даній справі судові рішення та прийняти нове
рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватному підприємству
"Спектр" відмовити. Свою вимогу Державна податкова інспекція у
Кіровському районі м. Донецька мотивує тим, що апеляційним
господарським судом порушено норми матеріального права, а саме
п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу, Приватне підприємство "Спектр"
доводить безпідставність вимог Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Донецька та правомірність судових рішень,
прийнятих попередніми інстанціями.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи та
заперечення представників сторін, які з'явилися в господарське
засідання суду касаційної інстанції, перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом та апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Державної податкової інспекції у Кіровському районі
м. Донецька задоволенню не підлягає.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій
встановлено:
- Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку
позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за
період з 01.07.2002 р. по 01.07.2003 р., про що 08.10.2003 р.
складено акт. За результатами перевірки було прийняте податкове
повідомлення-рішення від 10.10.2003 р. N 1299/23-1/31335898/11341
про донарахування податку на додану вартість у сумі 110971,78 грн.
та застосування штрафних санкцій в сумі 55485,89 грн. Підставою
для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення
слугувало те, що позивачем під час проведення відповідачем
позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового
законодавства було надано податкові накладні, які не відповідають
вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки у податкових накладних не
відображено місця розташування юридичної особи продавця та
покупця; порядкового податкового номеру; місця розташування
покупця та податкового номеру податкової накладної, згідно
свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість
визначені ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку зобов'язаний
надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені
окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи
або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої
як платник податку на додану вартість; г) податковий номер
платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування
юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис
(номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг,
об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування
податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з
урахуванням податку. Таким чином, як випливає із приписів
вищезгаданої правової норми, податкова накладна, крім іншого, має
містити порядковий номер податкової накладної; місце розташування
юридичної особи. Проте, відповідач при застосуванні штрафних
санкцій вважав, що податкові накладні, на підставі яких позивачем
включено до податкового кредиту витрати по сплаті податку на
додану вартість, мають містити порядковий податковий номер;
податковий номер податкової накладної, згідно свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість. Проте, п.п. 7.2.1
п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" таких
вимог не містить.
Господарським судом встановлено, що відповідні податкові
накладні, на підставі яких позивачем було включено до податкового
кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, не містили
місця розташування продавця та покупця, порядкового номера
податкової накладної, проте, позивачем належно оформлені
відповідні податкові накладні було надано перевіряючим під час
проведення перевірки, але перевіряючи зазначені податкові накладні
до уваги не прийняли.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на
момент перевірки платника податку органом державної податкової
служби суми податку, попередньо включені до складу податкового
кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами. Таким чином, як випливає з приписів
наведеної правової норми, платник податку несе відповідальність у
разі, коли на момент перевірки суми, включені до складу
податкового кредиту не підтверджені податковими накладними, що
оформлені відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість". Оскільки на момент перевірки
позивач надав відповідачу податкові накладні, оформлені відповідно
до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість", то правові підстави для застосування до позивача
штрафних (фінансових) санкцій були відсутні.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.02.2004 р.
законною та обґрунтованою і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для скасування
даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському
районі м. Донецька залишити без задоволення, постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 11.02.2004 р. у справі
N 25/325а - без змін.