ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 24/301
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників позивача - присутній,
відповідача - присутні;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу Ч-ського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
на постанову Ч-ського апеляційного господарського
суду від 29.01.2004 року
у справі № Х1
за позовом Ч-ського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до ВАТ "ХХХ"
про стягнення 165081,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Ч-ської області від 29.10.2003 року у
справі № Х1 (суддя А.А.А.) у позові Ч-ському обласному відділенню
Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) до ВАТ "ХХХ"
(далі - Товариство) про стягнення 165081,00 грн. штрафних санкцій
за нестворені робочі місця для інвалідів, відмовлено.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від
29.01.2004 року (судді Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Ч-ської області від 29.10.2003 року у справі №
Х1 залишено без змін, а апеляційна скарга Фонду - без задоволення.
Не погоджуючись із постановою Ч-ського апеляційного господарського
суду від 29.01.2004 року, Фонд звернувся до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою. У поданій касаційній скарзі
Фонд просить постанову Ч-ського апеляційного господарського суду
від 29.01.2004 року скасувати. В обґрунтування своїх вимог Фонд
посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено
норми матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
від 21 березня 1991
року № 875-ХІІ (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ
і організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом. Стаття 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачає, що
підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від
форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону
( 875-12 ) (875-12)
, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України
соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ст. 17 Закону ( 875-12 ) (875-12)
з метою реалізації творчих
і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних
програм реабілітації їм забезпечується право працювати на
підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із
звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де
застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною
та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Згідно з пп. 1, 2 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 "Про
організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів"
( 314-95-п ) (314-95-п)
робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або
ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі
та організації незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда. Звичайне робоче місце
- це таке місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних
можливостей інваліда воно може бути використано для його
працевлаштування.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано прийшли до висновку, що чотиривідсотковий норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів згідно
із ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
повинен прийматись лише від кількості
місць, на яких можуть працювати інваліди (із звичайними умовами
праці), а саме на запобіжному виробництві.
Господарськими судами встановлено, що ВАТ "ХХХ" є
вогневибухонебезпечним виробництвом і згідно з ідентифікацією
небезпечних об'єктів належить до першого класу небезпечності. При
загальній кількості 987 осіб у 2002 році з небезпечними умовами
праці на підприємстві працювало 717 осіб. Господарськими судами
також встановлено, що на запобіжному виробництві у Товариства, де
можливо було використовувати працю інвалідів, працювало 18
інвалідів, тобто 6,7 % від загальної кількості працюючих на
запобіжному виробництві 270 осіб, що не є порушенням
чотиривідсоткового нормативу відповідно до вимог ст. 19 Закону.
Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про
те, що оскаржувана постанова Ч-ського апеляційного господарського
суду від 29.01.2004 року підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Ч-ського обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від 29.01.2004
року у справі № Х1 залишити без змін.