ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 22/394
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Голосіївської районної у місті
судовому засіданні Києві державної адміністрації,
касаційну скаргу м. Київ
та касаційне подання Прокурора Голосіївського району
м. Києва
на постанову від 26.02.2004
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 22/394
господарського суду м. Києва
за позовом Прокурора Голосіївського району
м. Києва в інтересах держави в
особі Голосіївської районної у
м. Києві державної адміністрації
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “КТ”, м. Київ
Товариства з обмеженою
3-я особа відповідальністю “ЮЛГ”, м. Київ
Комунальне підприємство по
утриманню житлового господарства
Голосіївського району м. Києва
про виселення за первісним позовом та про зобов'язання укласти
договір за зустрічним позовом першого відповідача
В С Т А Н О В И В:
Прокурором Голосіївського району м. Києва заявлено позов про
виселення з орендованого приміщення ТОВ “КТ” та ТОВ “ЮЛГ”.
Відповідачем - ТОВ “КТ” подано зустрічний позов до Голосіївської
районної у м. Києві державної адміністрації про спонукання до
укладення договору оренди спірного приміщення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 06.11.03 первісний
позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду вмотивовано тим, що орендар неналежним чином
виконував свої обов'язки щодо сплати орендної плати. Місцевий
суд дійшов висновку, що відповідач – ТОВ “КТ” не надав доказів
належного виконання умов договору, а тому підстав для
задоволення зустрічного позову немає.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.02.04 рішення господарського суду скасовано.
У задоволенні позову про виселення із орендованого приміщення
відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Апеляційна інстанція послалася на те, що згідно акту звірення
взаєморозрахунків між орендодавцем і орендарем за 2002-2003
роки, довідки Житлово-експлуатаційної організації № 101 КП
“Голосіїво-житло” інших матеріалів справи, у орендаря ТОВ “КТ”
відсутня заборгованість з орендної плати та плати за
експлуатаційні і комунальні послуги.
Передача частини приміщення в суборенду здійснена з дозволу
основного орендодавця – Залізничної районної у м. Києві
державної адміністрації.
Апеляційна інстанція зазначила, що за таких обставин відсутні
підстави для висновку про неправомірність користування
приміщенням суборендатором та порушення орендарем умов договору
оренди. Апеляційний суд визнав, що переважне право орендаря, яке
закріплене ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
підлягає захистові, а тому
зустрічний позов задовольнив.
У касаційній скарзі та касаційному поданні ставиться питання про
скасування постанови Київського апеляційного господарського суду
і залишення без змін рішення господарського суду м. Києва.
Автори касаційного подання та касаційної скарги мотивують свою
незгоду з ухваленою постановою тим, що:
- Акт взаємозвірення орендних платежів та довідка ЖЕК № 101 КП
“Г” про відсутність заборгованості не є підтвердженням
своєчасності сплати орендної плати та плати за експлуатаційні та
комунальнў послуги.
- Частина приміщення була передана в суборенду без згоди
орендодавця.
- Орендар був належним чином повідомлений про закінчення терміну
дії договору відповідно до вимог Закону про оренду.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга та касаційне
подання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що Комунальним
підприємством по утриманню житлового господарства Залізничного
району м. Києва та ТОВ “КТ” 20.12.2000 укладено договір оренди
нежитлового приміщення площею 192,8 м2.
Строк дії договору встановлено з 20.12.000 по 30.11.01.
У зв'язку зі змінами у адміністративно-територіальному устрої
м. Києва, будинок в якому ТОВ “КТ” орендувало приміщення
передано до комунальної власності територіальної громади
Голосіївського району м. Києва.
В матеріалах справи містяться звернення орендаря до орендодавця
з проханням продовжити дію договору оренди або укласти новий
договір оренди.
Однак, орендаря 10.12.02 повідомлено про припинення дії договору
оренди і передачу нежитлового приміщення іншому орендарю (Лист
від 18.04.03 за № 099/5-871 (арк. спр. 38)
ТОВ “КТ” звернулося до суду з зустрічними позовом про спонукання
орендодавця до укладення договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Апеляційний суд встановив, що орендар не порушував умов договору
щодо орендної плати, орендоване приміщення використовував за
призначенням.
Частина нежитлового приміщення, що була передана в суборенду
попереднім орендарем ТОВ “КЛ”, передана в суборенду за дозволом
Залізничної районної у м. Києві державної адміністрації. про що
свідчить розпорядження від 23.03.00 за № 339.
Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку,
що ТОВ “КТ” має переважне право на укладення договору оренди,
відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
юридичну оцінку, дану Київським апеляційним судом обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.02.04 залишити без змін, а касаційне подання та касаційну
скаргу без задоволення.