ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 17-3-13-23/02-6383
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційні скарги
1. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
2. ДПА в Одеській області
на постанову від 17.02.2004 р. Одеського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 11.07.2003 р.
у справі N 17-3-13-23/02-6383
господарського суду Одеської області
за позовом Чорноморсько-Азовського виробничо-експлуатаційного
управління морських шляхів м. Одеса
до
1. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
2. ДПА в Одеській області
про визнання недійсними рішень СДПІ та ДПА, податкових
повідомлень та другої податкової вимоги СДПІ
за участю представників сторін
від позивача: Вальков О.О., дов.
від відповідача 1: Биковська С.О., дов.
від відповідача 2: Нікішев О.В., дов.
В С Т А Н О В И В:
Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління
морських шляхів (надалі скорочено "Чоразморшлях") звернулося до
господарського суду Одеської області з позовом про визнання
недійсними рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (надалі
скорочено: СДПІ) від 14.02.2002 р. N 5/15-1/01125637/46
"Про застосування і стягнення штрафних (фінансових) санкцій,
донарахування сум податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені
за порушення податкового і іншого законодавства" та рішення
N 9120/25-07 від 22.05.2002 р. Державної податкової адміністрації
в Одеський області (надалі скорочено ДПА) та виданих на виконання
цих рішень податкових повідомлень і вимог.
Одночасно позивач просив визнати недійсним рішення ДПА від
22.05.2002 р. прийняте внаслідок оскарження позивачем рішення СДПІ
від 14.02.2002 р. N 5/15-1/01125637/46 "Про застосування і
стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахування сум
податків, зборів обов'язкових платежів і пені за порушення
податкового і іншого законодавства".
СДПІ позов не визнало пославшись на відповідність рішення
податковому законодавству та встановленим обставинам у справі.
ДПА також позов не визнало пояснивши, що рішення СДПІ
підлягає оскарженню платником податків до ДПІ України, а скарги
платників податків не підвідомчі господарському суду, одночасно
визнаючи необґрунтованими висновки по представницьких витратах, а
в решті рішення СДПІ відповідним податковому законодавством.
Рішенням господарського суду першої інстанції (суддя
Владимиренко С.В.) від 14.10.2002 р. позов задоволено в частині
визнання недійсними рішення СДПІ від 14.02.2002 р.
N 5/15-1/01125637/46 "Про застосування і стягнення штрафних
(фінансових) санкцій, донарахування сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) і пені за порушення податкового і іншого
законодавства", рішення ДПА в Одеський області N 9120/25-07 від
22.05.2002 р. щодо донарахування податку на прибуток у сумі
6360 грн., штрафних санкцій по цьому податку, а також штрафних
санкцій за порушення валютного законодавства та виданих з цих
частин рішень податкових повідомлень. Рішення мотивовано тим, що
позивач в цій частині довів обставини з яких вважав рішення не
правомірним, а в задоволені позову в решті вимог відмовлено за
відсутністю дії рішення в частині донарахування ПДВ у рішенні ДПА
від 22.05.02 р.
Одеський апеляційний господарський суд переглянувши за
апеляційними скаргами СДПІ і ДПА рішення першої інстанції (колегія
суддів Туренко В.Б. - головуючий, судді Поліщук Л.В.,
Бандура Л.І.) постановою від 25.12.2002 р. залишив рішення без
змін погодившись з висновками суду першої інстанції та з
урахуванням відсутності перевірки ДПА, що виключає її право на
донарахування.
Постановою Вищого господарського суду України від
11.03.2003 р. касаційні скарги СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Одесі та ДПА в Одеській області, які
просили повністю скасувати оскаржувані судові акти, задоволені
частково, рішення господарського суду Одеської області від
14.10.2002 р. та постанова Одеського апеляційного господарського
суду від 25.12.2002 р. скасовані, а справу передано на новий
розгляд.
Рішенням від 11.07.2003 р. господарського суду Одеської
області (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги
Чорноморсько-Азовського виробничое-ксплуатаційного Управління
морських шляхів задоволені частково, а саме визнано недійсними:
рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
від 14.02.2002 р. N 5/15-1/01125637/46 про застосування та
стягнення сум штрафних(фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства в частині донарахування
податку на прибуток у сумі 3780 грн. та застосування штрафних
санкцій у сумі 945 грн., а також застосування штрафної санкції за
порушення валютного законодавства у вигляді нарахування пені у
сумі 128314,67 грн.; рішення ДПА в Одеській області від
22.05.2002 р. N 1920/25-07 про результати розгляду скарги в
частині нарахування штрафної санкції за порушення валютного
законодавства у вигляді нарахування пені у сумі 22425,23 грн.;
податкові повідомлення СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі:
N 0000960820/2 від 13.06.2002 р. в частині стягнення
нарахованої пені за порушення строків розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності у сумі 22425,23 грн.;
N 0000960820/1 від 18.03.2002 р. в частині стягнення пені за
порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності у розмірі 128314,67 грн.;
N 0000960820/2 від 13.06.2002 р. в частині стягнення пені за
порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності у розмірі 128314,67 грн.;
N 0000920820/2 від 13.06.2002 р. щодо стягнення податку на
прибуток у сумі 6810 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1872 грн.;
другу податкову вимогу СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Одесі N 2/682/258/4615 від 21.06.2002 р. у частині
нарахованої пені за порушення строків розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності у сумі 150739,90 грн. та плати за
використання радіочастот на суму 190,96 грн.
В решті позову відмовлено.
Постановою від 04.09.2003 р. Одеський апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Сидоренко М.В. -
головуючий, Таценко Н.Б., Савицький Я.Ф.) рішення господарського
суду залишив без змін, погодившись із висновками суду першої
інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від
05.12.2003 р. постанова суду апеляційної інстанції від
04.09.2003 р. скасована на підставі п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки справа була розглянута за
відсутністю сторін, не повідомлених належним чином про час
проведення засідання суду. Справа була направлена до суду
апеляційної інстанції.
Постановою від 17.02.2004 р. Одеського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: Воронюка О.Л. -
головуючого, Єрмілова Г.А., Лашина В.В.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної
інстанцій, СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Одесі та ДПА в Одеській області звернулися до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення і постанови судів першої та апеляційних інстанцій
скасувати і відмовити у задоволені позову.
Касатори доводять, що судами при розгляді справи розглянуто
спір непідвідомчий господарським судам щодо визнання недійсним
рішення ДПА в Одеський області "Про результати розгляду скарги" та
неправильно застосовано матеріальне законодавство до обставин
здійснення розрахунків в іноземній валюті за імпортований товар і
визначення валових витрат по задекларованим представницьким
витратам.
Ухвалою від 20.05.2004 р. Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, що підтримали викладені у справі доводи,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
З обставин встановлених судами першої та апеляційної
інстанцій вбачається, що позивач здійснив на користь імпортера
авансові платежі через іншого нерезидента аргентинської фірми
Consorcio de Gestion del Puerto de Quequen та Тайм-чартерної угоди
позивача з портом від 25.12.1995 р. в рахунок зменшення
заборгованості аргентинської фірми і порту перед позивачем.
Позивач, не сплативши імпортеру безпосередньо вартість
імпортованого товару, не може нести відповідальність за порушення
строків розрахунків в іноземній валюті згідно п. 2 Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, виходячи з обставин, встановлених судами.
В частині нарахування відповідачем пені за прострочення
термінів поставки нерезидентом, судами на підставі умов поставки
DDU Одеса встановлено дату поставки - 20.06.2000 р., і приймання
до митного контролю товару дії відповідача визначені, як
неправомірні.
Наведений висновок відповідає вимогам ст. 128 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
і Міжнародним правилам по тлумаченню термінів
"Інкотермс" ( v0a23697-90 ) (v0a23697-90)
(редакція 1990 р.), де DDU Доставлено,
мито не сплачене (...місце призначення зазначене) тлумачиться
таким чином: "Доставлено, мито не сплачене" означає, що
зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після
того, як він надав товар у розпорядження покупця в погодженому
місці країни імпорту. Продавець повинен нести витрати і ризики,
пов'язані з поставкою туди товару (за винятком мита, податків та
інших офіційних зборів, виплачуваних при ввозі), а також видатки і
ризики по виконанню митних формальностей. Покупець повинен
оплатити будь-які додаткові витрати і нести будь-які ризики,
викликані його нездатністю вчасно очистити товар від мита на
імпорт.
В частині застосування фінансових санкцій і донарахування
податку на прибуток з валових витрат по представницьким витратам
судами встановлені обставини виправлення позивачем помилки у
бухгалтерському обліку до набрання чинності Законом України "Про
порядок погашення заборгованості перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
слід визнати обґрунтованими,
зважаючи на порядок усунення помилок, що діяв на момент подачі
позивачем декларації за І квартал 2001 р. (Інструкція про порядок
застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної
податкової служби, затверджена наказом Головної державної
податкової інспекції України від 20.04.95 р. N 28 ( z0127-95 ) (z0127-95)
.
Касатори доводять непідвідомчість господарським судам справ
по визнанню недійсними рішень податкових органі по наслідкам
перевірки скарг платників податку.
Доводи касатора в цій частині суперечать вимогам ст. 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, зважаючи на правові наслідки
цього акту і визначені законом повноваження перевіряючого
податкового органу. Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла
висновку про відмову у задоволенні касаційних скарг та залишення
без змін постанови апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 17.02.2004 р. Одеського апеляційного
господарського суду у справі N 17-3-13-23/02-6383 залишити без
змін, а касаційні скарги без задоволення.