ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 17/150
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів: Дроботова Т.Б., Костенко Т.Ф.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 02.12.2003
у справі господарського суду Рівненської області
за позовом приватного підприємства "ХХХ", м. Н-ськ
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: А.А.А. - дов. № 38/10-0 від 08.01.2004
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06.06.2003 господарського суду Рівненської області
позовні вимоги задоволено частково, податкове повідомлення-рішення
ДПІ у м. Н-ську від 28.12.2002 № 0007052341/0/23-100 визнано
недійсним з моменту його прийняття, в частині визначення позивачу
податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 43875 грн.,
в т.ч. 35100 грн. основного платежу та 8775 грн. штрафних
санкцій.
Постановою від 02.12.2003 Львівського апеляційного господарського
суду рішення від 06.06.2003 господарського суду Рівненської
області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що підставою для донарахування
відповідачем податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартали 2000 року,
стало отримання позивачем збитків при реалізації будівельних
матеріалів за цінами, нижче цін придбання, тобто частина вартості
товарів на яку була зменшена ціна вважається не використаною у
власній господарській діяльності.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДПІ у м. Н-ську звернулась у
Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, що судами були порушені норми
матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 1.32
ст. 1, п. 5.1, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Н-ську № 0007052341/0/23-100 від 28.12.2002, за яким позивачу
визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в
розмірі - 60115 грн., в тому числі 48400 грн. - основного платежу
і 11715 грн. - штрафних санкцій.
Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту
перевірки від 13.12.2002 з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства, правильності нарахування, повноти і
своєчасності сплати податків та інших обов'язкових платежів за
2000-2001 роки та 1 півріччя 2002 року.
На підставі цього ж акту було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0007052341/0/23-100, яким визначено
позивачу податкове зобов'язання за платежем з податку на додану
вартість в сумі 37896,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення
було предметом розгляду у справі № 17/149 господарського суду
Рівненської області за позовом ПП "ХХХ" до ДПІ у м. Н-ську про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Постановою від 15.04.2004 господарського суду зі справи № 17/149
рішення господарського суду Рівненської області та постанова
Львівського апеляційного господарського суду змінені.
Відповідно до чинного законодавства України справляння податку на
додану вартість прямо залежить від справляння податку на прибуток.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що факти встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) підчас розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені в рішенні чи постанові господарського суду,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 06.06.2003 господарського суду Рівненської області та
постанову від 02.12.2003 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи № 17/150 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Б. Дроботова
Т.Ф. Костенко