ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 16/660
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “ГС”,
судовому засіданні м. Горлівка
касаційну скаргу
на постанову від 26.02.2004
Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 16/660
господарського суду Донецької області
за позовом Дочірньої компанії “У” НАК
“Нафтогаз України” в особі філії
Управління магістральних
газопроводів “Д”, м. Донецьк
до Дочірнього підприємства “ГС”,
м. Горлівка
про стягнення 21 000,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.12.2003
задоволено частково позов Дочірньої компанії “У” НАК “Нафтогаз
України” в особі філії Управління магістральних газопроводів “Д”
до Дочірнього підприємства “ГС” про стягнення 21 000 грн.
збитків за договором підряду. Стягнуто з відповідача на корить
позивача 11 000 грн. збитків, 110 грн. витрат по державному
миту, 60 грн. витрат на інформаційно-технічні послуги. В
задоволенні 10 000 грн. відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідач не виконав вимоги
замовника, не повідомив його про виконані роботи, тому позивач
пред’явив позов про стягнення збитків в силу ч. 2 ст. 347
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
., який підлягає частковому
задоволенню у сумі 11 000 грн.
Щодо позову в частині суми переданого векселя, то актом прийому-
передачі векселів від 27.04.98 був переданий вексель на суму 10
000 грн., однак позивач не довів, що цей вексель переданий в
рахунок договору № 2/63.
В силу статті 332 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зазначає суд, по договору підряду підрядчик зобов'язується
виконати роботу за завданням замовника. Строки в договорі
сторони не передбачили, діяв договір до повного виконання
зобов’язань, тому замовник, не отримавши продукцію, мав право на
вимоги відповідно до ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
26.02.2004 залишено без змін рішення господарського суду
Донецької області від 25.12.2003 з тих же підстав.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського
суду скаржник просить їх скасувати в частині стягнення збитків у
сумі 11 000 грн. та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, посилаючись на те, що при винесенні постанови судом
порушено норми процесуального та матеріального права.
Скаржник зазначає, що судом застосовано ст.ст. 151, 161, 165,
347 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які регулюють виникнення та виконання
зобов’язань, які не підлягають застосуванню до позову предметом
якого є вимоги про стягнення збитків.
Крім того судом не застосовано строки позовної давності, які
встановлені ст. 71 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Дочірнім підприємством “ГС” (виконавець) та Дочірнім
підприємством “Д”, що реорганізовано шляхом приєднання до
Дочірньої компанії “У” (замовник) 12.03.98 укладено договір,
згідно з яким виконавець прийняв обов'язки з пошиття спецодягу,
` замовник прийняв обов'язки оплатити цей одяг.
Позивач перерахував Дочірньому підприємству “ГС” платіжним
дорученням № 248 від 13.03.98 – 7000,00 грн; платіжним
дорученням № 443 від 28.04.98 – 4000,00 грн., всього 11 000,00
грн.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що
відповідач не виконав зобов’язань по пошиттю спецодягу і не
повернув отриманих коштів в зв'язку з чим у позивача виникли
збитки.
Пунктом 6 Договору сторони передбачили, що він вступає в силу з
моменту підписання та діє до виконання зобов’язань.
Згідно ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник
вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен
виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред’явлення
вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не
випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Листом від 20.06.2002 № 0-2217 позивач звернувся до відповідача
з вимогою поставити передбачені договором швейні вироби до
15.07.2002.
Статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що загальний строк
для захисту права за позовом особи, право якої порушено,
встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа
дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права
(ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Матеріали справи свідчать про те, що суди в порядку ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх
сукупності і підставно застосували норми матеріального і
процесуального права і прийшли до обґрунтованого висновку про
стягнення збитків з відповідача.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом першої та апеляційної інстанції
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2004 у
справі № 16/660 без змін.