ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 15/285-03-78-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
За участю представників позивача - присутній,
відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ськ
касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" в особі Ч-ських електричних
мереж
на постанову Я-ського апеляційного господарського
суду від 20.01.2004 року
у справі № Х9
за позовом ВАТ "ХХХ" в особі Ч-ських електричних
мереж
до військової частини № А-ХХХ0
про cтягнення 137425,91 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Я-ської області від 21.11.2003 року у
справі № Х9 (суддя А.А.А.) позов ВАТ "ХХХ" в особі Ч-ських
електричних мереж (далі - Товариство) до військової частини №
А-ХХХ0 (далі - Військова частина) про стягнення 137425,91 грн.
заборгованості задоволено частково: з Військової частини на
користь Товариства стягнуто 117081,00 грн. заборгованості, 1375,00
грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від
20.01.2004 року (судді Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення
господарського суду Я-ської області від 21.11.2003 року у справі №
Х9 скасовано, позов задоволено частково: стягнуто з Військової
частини на користь Товариства 117081,00 грн. заборгованості з
урахуванням індексу інфляції у сумі 379,37 грн., 2094,12 грн.
відсотків річних, 1195,12 грн. витрат зі сплати державного мита та
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу; в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми пені -
відмовлено.
Не погоджуючись із постановою Я-ського апеляційного господарського
суду від 20.01.2004 року, Товариство звернулося до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить
постанову Я-ського апеляційного господарського суду від 20.01.2004
року у справі № Х9 змінити та повністю задовольнити позовні
вимоги. В обґрунтування своїх вимог Товариство посилається на те,
що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального
права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції,
03.10.2002 року між Товариством та Військовою частиною укладено
договір № 387 про постачання електричної енергії, відповідно до
умов якого Товариство зобов'язалось постачати електроенергію на
об'єкти Військової частини, а остання зобов'язалась своєчасно
здійснювати оплату за використану електроенергію.
Господарськими судами також встановлено, що Військова частина
оплату за використану електроенергії не здійснила, у зв'язку з чим
у відповідача перед Товариством утворилась заборгованість, яка
стала підставою для звернення останнього з позовом до
господарського суду.
Разом із вимогою про стягненням суми основного боргу із
врахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та судових
витрат Товариство також заявило вимогу про стягнення з Військової
частини пені за період з березня 2003 року по серпень 2003 року у
розмірі 8494,33 грн.
Господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові
встановив, що в укладеному 03.10.2002 року договорі, сторони
конкретно не визначили розмір пені, яка підлягає стягненню, в
зв'язку з чим підставно відмовив у задоволенні вимоги про
стягнення з Військової частини 8494,33 грн. пені, розрахованої
позивачем виходячи з подвійної облікової ставки Національного
банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
неустойкою
визнається визначена законом або договором грошова сума, яку
боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення
зобов'язання.
Посилання Товариства на Закон України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
від 22
листопада 1996 року N 543/96-ВР (далі - Закон) є необґрунтованим,
оскільки Закон ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
не визначає конкретний розмір пені, а
лише обумовлює її граничну величину.
Відповідно до ст. 1 Закону ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
платники грошових коштів
сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу
пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3
Закону ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
передбачає, що розмір пені, передбачений
статтею 1 цього Закону ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, обчислюється від суми
простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової
ставки Національного банку України, що діяла у період, за який
сплачується пеня.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано
прийшов до висновку про те, що сторони не визначили розмір пені,
яка підлягає сплаті у разі прострочення виконання відповідачем
взятих на себе зобов'язань по Договору, в зв'язку з чим вимога про
її стягнення є необґрунтованою.
Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Беручи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про
те, що оскаржувана постанова Я-ського апеляційного господарського
суду від 20.01.2004 року підлягає залишенню в силі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" в особі Ч-ських електричних мереж
залишити без задоволення.
Постанову Я-ського апеляційного господарського суду від 20.01.2004
року у справі № Х9 залишити в силі.