ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 14/2894
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана
В.В.(доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ВАТ “Білогірське не з’явився
підприємство “Агрохім”
Виробничого Мацюк М.П., Баранюк В.А.
сільськогосподарського
кооперативу “Злагода”
розглянувши касаційні 1) ВАТ “Білогірське підприємство
скарги “Агрохім”;
2) Виробничого
сільськогосподарського кооперативу
“Злагода”.
на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від
25.03.2004р.
у справі № 14/2894
господарського суду Хмельницької області
за позовом ВАТ “Білогірське підприємство
“Агрохім”
до Виробничого сільськогосподарського
кооперативу “Злагода”
про стягнення 18 517, 59 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя Гладюк
Ю.В.) від 26.06.2003р. відновлено строк позовної давності і
позов задоволено.
Житомирський апеляційний господарський суд (судді Вечірка І.О.,
Ляхевич А.А., Черпак Ю.К.) переглянув рішення місцевого суду і
постановою від 25.03.2004р. в частині стягнення 6 172 грн.
збитків скасував, а резолютивну частину рішення виклав у такій
редакції:
“Позов задовольнити частково.
Стягнути з ВСК “Злагода” на користь ВАТ “Агрохім” ( 86/95-ВР ) (86/95-ВР)
18 517 грн. 59 коп. боргу, 185 грн. 18 коп. державного мита та
88 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У стягненні 6 172 грн. 00 коп. збитків в позові відмовити.”
ВАТ “Білогірське підприємство “Агрохім” вважає, що при прийнятті
постанови Житомирським апеляційним господарським судом були
допущені порушення норм матеріального та процесуального права,
тому просить її в частині скасування рішення місцевого суду
скасувати.
Виробничий сільськогосподарський кооператив “Злагода” також
вважає, що приймаючи постанову, в частині залишення рішення
місцевого суду щодо стягнення 12 600 грн., Житомирським
апеляційним господарським судом порушено норми матеріального
права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Відкритим акціонерним товариством “Білогірське підприємство
“Агрохім” заявлено позов до Виробничого сільськогосподарського
товариства “Злагода” про стягнення 18 517 грн. 59 коп.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що по
накладній від 10.04.2000р. б/н та від 11.05.2000р. № 26, на
підставі довіреностей про приймання продукції, відпустив
відповідачу відповідно 14, 324 т. та 33, 157 т. аміачної селітри
по ціні 390 грн. за 1 т., однак відповідач за отриману продукцію
не розрахувався.
До розгляду справи по суті позивач збільшив свої вимоги і просив
стягнути з відповідача ще 6 171 грн., тобто загалом просив
стягнути вартість селітри на день заявлення позову.
Приймаючи рішення про відновлення строку позовної давності та
задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що між
сторонами укладено усну угоду купівлі-продажу, тому, відповідно
до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, в разі невиконання або
неналежного виконання зобов’язання боржником він зобов’язаний
відшкодувати завдані цим збитки.
Що стосується строку позовної давності, то місцевий суд при
відновленні цього строку послався на те, що в силу ст. 43 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, момент укладення усної угоди збігається з
моментом виконання, тому обов’язок сплатити вартість отриманої
продукції виник у відповідача відразу після отримання цієї
продукції.
Змінюючи мотивувальну частину рішення, в частині обґрунтування
відновлення строку позовної давності, апеляційний суд погодився
з висновком місцевого суду, що в даному випадку було укладено
договір купівлі-продажу, але з урахуванням наявних матеріалів
справи, дійшов висновку, що було укладено не усний, а письмовий
договір.
Оскільки в цьому договорі не визначений строк оплати за
продукцію, то позивач, у відповідності до ст. 165 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, направив відповідачу вимогу, з дати отримання якої,
за висновком апеляційної інстанції, і слід обраховувати строк
позовної давності.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що з часу заявлення
відповідної вимоги строк позовної давності позивачем не
пропущено, то немає підстав і для відновлення цього строку.
Вказаний висновок апеляційної інстанції відповідає вимогам
чинного законодавства та обставинам справи.
Обґрунтований висновок апеляційної інстанції і щодо відсутності
підстав для стягнення з відповідача 6 171 грн., тобто різницю
між вартістю селітри на день її видачі і на день заявлення
позову, оскільки в даному випадку позивач є продавцем і згадана
різниця в ціні, в розумінні ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, не є
його збитком.
Згідно із ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що
не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду
чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права.
Вищим господарським судом України не встановлено порушень
апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.03.2004р. у справі № 14/2894 господарського суду Хмельницької
області залишити без змін, а касаційні скарги ВАТ “Білогірське
підприємство “Агрохім” та Виробничого сільськогосподарського
кооперативу “Злагода” – без задоволення.