ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 13/155-3023
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого – судді
суддів :
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Підволочиському районі
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 29.03.2004
у справі № 13/155-3023
господарського суду Тернопільської області
за позовом Приватного агропромислового
підприємства “В”
до Державної податкової інспекції у
Підволочиському районі
про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача не з’явились
відповідача не з’явились
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
16.01.2004р. у справі № 13/155-3023, залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
29.03.2004р., позов задоволено частково: визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення № 1162301/0/2956 від 18.08.2003р.
повністю та № 16/1701-3329 від 10.09.2003р. в частині
донарахування 2338,93грн. прибуткового податку з громадян,
5950,64грн. штрафних санкцій та 777,89грн. пені з моменту їх
прийняття; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДПІ у
Підволочиському районі Тернопільської області звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів скасувати і відмовити в задоволенні позовних
вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого
та постанові апеляційного господарських судів, проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Підволочиському районі
не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
відповідачем було проведено комплексну документальну перевірку
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПАП “В”
за період з 01.03.2000р. по 30.06.2003р., за результатами якої
складено акт № 82/23-008/30786671 від 15.08.2003р. Також ДПІ у
Підволочиському районі було проведено перевірку правильності
справляння прибуткового податку з громадян, про що складено акт
від 08.09.2003р.
На підставі вказаних актів відповідачем прийняті податкові
повідомлення-рішення № 1162301/0/2956 від 18.08.2003р. про
стягнення 6500грн. штрафу за порушення порядку застосування
реєстраторів розрахункових операцій та № 16/1701-3239 від
10.09.2003р., яким позивачу донараховано прибутковий податок в
розмірі 2957,32грн. та фінансові санкції в розмірі 5950,64грн.
За змістом ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових операцій
застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької
діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями,
іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти
підприємницької діяльності), які здійснюють операції з
розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)
при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг, а також уповноваженими
банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують
операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п. 1 ст. 3 вказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти
пўдприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції
в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції
на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані,
опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний
режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням
відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання
розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим
Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку
розрахункових книжок.
З наведених норм вбачається, що Закон України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
обмежує сферу
застосування реєстраторів розрахункових операцій сферою
торгівлі, громадського харчування та послуг. Відтак, є
правомірним висновок апеляційного господарського суду про те, що
оскільки діяльність позивача не відноситься до сфери торгівлі,
не є систематичною, ініціативною діяльністю по продажу
металобрухту, не пов’язана з купівлею і продажем товарів,
відповідно, дія Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на позивача не поширюється.
Крім того, в спірному податковому повідомленні-рішенні
№ 1162301/0/2956 про нарахування позивачу штрафних санкцій за
порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, останні визначені як суми податкових
зобов’язань, що суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 13, 14 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платника
податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення
правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов’язання з поширенням на них
вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень
щодо наслідків несплати.
Щодо донарахування позивачу прибуткового податку, судами
попередніх інстанцій обґрунтовано взято до уваги положення ст. 2
Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з
громадян” ( 13-92 ) (13-92)
, відповідно до якого об'єктом оподаткування
у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що
склада:ться з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаний з різних джерел як на території України, так і за її
межами. Відтак, твердження відповідача про необхідність
утримання прибуткового податку з нарахованої суми доходу (а не
виплаченої) є безпідставним.
Враховуючи все наведене в сукупності та вимоги чинного
законодавства України, колегія дійшла висновку, що рішення
апеляційного господарського суду відповідає вимогам чинного
законодавства, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
постанови Львівського апеляційного господарського суду не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Підволочиському районі від 27.04.2004 № 2393/10 залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 29.03.2004р. у справі № 13/155-3023 – без змін.