ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 11/206/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Дроботова Т.Б., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 02.12.2003
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом ТОВ "ХХХ", м. Н-ськ
до ДПІ у м. Н-ську
про визнання акту, розпорядження та податкового
повідомлення-рішення недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: А.А.А. - дов. № 5/10/10-010 від 08.01.2004
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою від 23.09.2003 господарського суду Чернігівської області
провадження у справі зупинено. Зобов'язано ДПІ у м. Н-ську
здійснити додаткову документальну перевірку ТОВ "ХХХ" з питань
правомірності визначення позивачем суми податку на додану
вартість, задекларовану до відшкодування з бюджету за жовтень 2000
року. Також, зобов'язано ТОВ "ХХХ" надати для проведення перевірки
необхідні документи.
Постановою від 02.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду ухвалу господарського суду Чернігівської області від
23.09.2003 скасовано.
Постанова Київського апеляційного господарського суду мотивована
тим, що податкове повідомлення-рішення та розпорядження винесені
на підставі конкретно визначеного акта (актів) документальної
перевірки, копію якого залучено до матеріалів справи, а тому, в
даному випадку відсутні обставини, що унеможливлюють розгляд
справи.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду ДПІ у м. Н-ську звернулась у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми
процесуального права, зокрема, ст. ст. 65, 79 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При розгляді даної справи суд зобов'язав ТОВ "ХХХ" надати для
перевірки необхідні документи, а ДПІ здійснити додаткову
документальну перевірку. Отже призначення вказаної перевірки
відповідає нормам ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що розпорядженням ДПІ у м. Н-ську
№ 6 від 19.02.2003 позивачу донараховано суму податку на додану
вартість за жовтень 2000 року, на підставі акту перевірки № 23-614
від 17.02.2003.
Податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2003 за № 0000032321/0
ДПІ у м. Н-ську повідомила позивача, що на підставі акта
документальної перевірки № 23-614/33 від 19.02.2003, йому
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 4105 грн.
Отже, оскаржувані розпорядження та податкове повідомлення -
рішення винесені на підставі конкретно визначених актів перевірки.
Підстави визначення позивачу суми податкового зобов'язання та
внесення змін до заявленої платником суми податку на додану
вартість зазначені саме в цих актах перевірки, тому не можуть бути
встановлені іншими актами. Таким чином, в даному випадку, відсутні
обставини, що унеможливлюють розгляд справи.
Предмет позову складає вимога про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення та розпорядження ДПІ (актів податкового
органу). Особливість актів податкових органів полягає в тому, що
вони складаються з двох документів, оскільки припис, який породжує
правовідносини, міститься в рішенні (податковому повідомленні)
податкового органу, а фактичні підстави для прийняття цього
рішення - в акті перевірки дотримання податкового законодавства.
Сам по собі акт перевірки фіксує певні обставини, порушення
платником податку податкового законодавства.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового законодавства суб'єктами підприємницької
діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та
іншими відокремленими підрозділами ( z1023-02 ) (z1023-02)
, затвердженим
наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429, визначено, що у
складеному за результатами акті викладаються всі суттєві обставини
фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької
діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень
податкового законодавства. Факти виявлених порушень податкового
законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко,
об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші
документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому
обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
У частині II розділу 2 цього Порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
містяться вимоги
щодо належного оформлення акта документальної перевірки, зокрема:
- за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового
законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються
підприємством у податковій звітності, та фактичні показники,
виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів
податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі
періодів;
- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з
посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів,
що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал,
рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому
дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові
пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;
- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у
податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію
рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують
наявність факту порушення;
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд зупиняє провадження у справі в разі
неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею
іншої справи, що розглядається іншим судом. Господарський суд має
право зупинити провадження у справі у випадках: 1) призначення
господарським судом судової експертизи; 2) надсилання
господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни
однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації
підприємства, організації.
Чинним законодавством України не передбачено можливості
призначення господарським судом додаткових перевірок платників
податків. Вимога місцевого господарського суду, викладена в
оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду, щодо проведення
додаткової перевірки є такою, що не ґрунтується на чинному
законодавстві України, а тому є незаконною.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Київським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному
законодавству України та обставинам справи і підстав для її
скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 02.12.2003 Київського апеляційного господарського
суду зі справи № 11/206/22 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Б. Дроботова
Т.Ф. Костенко