ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.05.2004 Справа N 28/52
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
позивача Сорокіна Л.М. - дов. від 10.12.2003 р.
відповідача Мотрончук А.П. - дов. від 20.10.2003 р.
Солодовников А.В. - дов. від 14.05.2004 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову від 29.01.2004 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N 28/52 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі -
Товариство)
до
- Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової
інспекції
- Відділення державного казначейства в м. Орджонікідзе
про стягнення 2062020,67 грн. процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
В С Т А Н О В И В:
Товариство звернулось з позовом до господарського суду
Дніпропетровської області про стягнення процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
лютий 2001 р. у розмірі 2062020,67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума бюджетної
заборгованості за лютий 2001 р. у сумі 8735289 грн. була
перерахована йому у жовтні 2002 р. за рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 06.11.2001 р. у справі N 27/178.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
06.11.2003 р. (суддя Сизько І.А.) позовні вимоги задоволені у
повному обсязі, а саме вирішено стягнути з державного бюджету на
користь ВАТ "Орджонікідзевській гірничо-збагачувального комбінат"
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з податку
на додану вартість за лютий 2001 р. у розмірі 2061875,04 грн. та
судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність
того факту, що за наслідками господарської діяльності позивача за
лютий 2001 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань
та сумою податкового кредиту має від'ємне значення у сумі
8735289 грн.
Розмір нарахованих процентів на суму бюджетної заборгованості
за період з 21.04.2001 р. по 18.10.2002 р. становить
2061875,04 грн.
Відповідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного
значення підлягає відшкодуванню протягом місяця з дня подання
податкової декларації. Суми, що не відшкодовані платнику податку
протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Крім того, у рішенні суду зазначено, що відповідно до абзацу
шостого підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
для підприємств
гірничо-металургійного комплексу, які брали участь в економічному
експерименті, що проводився з 1 липня 1999 р. по 1 січня
2002 року, у разі, коли за результатами звітного періоду сума
податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною
сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за будь
якими операціями з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг), мала
від'ємне значення, така сума підлягала відшкодуванню з Державного
бюджету України платнику податків протягом місяця, що наступав
після подання податкової декларації.
Таким чином, для підприємств гірничо-металургійного
комплексу, що були включені до Переліку підприємств, які брали
участь в економічному експерименті, затвердженому Кабінетом
Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради
України з питань промислової політики, перебіг строку
відшкодування податку на додану вартість за податковими періодами
з 01.07.1999 р. по 01.01.2002 р. розпочинався з дня, наступного
після подання декларації платником податку.
За апеляційною скаргою Орджонікідзевської ОДПІ
Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2003 р. в
апеляційному порядку і постановою від 29.01.2004 р. залишив його
без змін з тих же підстав.
Орджонікідзевська ОДПІ подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 29.01.2004 р., в якій просить
судові рішення у даній справі скасувати, у задоволенні позовних
вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права.
ДПІ у м. Полтаві у касаційній скарзі вказує на те, що при
прийнятті судових рішень у даній справі, судами першої та
апеляційної інстанції неправильно були застосовані приписи статті
7 та 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
щодо визначення терміну нарахування
процентів на суму бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість по даним декларації за лютий 2001 р.
На думку заявника, проценти підлягають нарахуванню з
21.06.2001 р., а не з 21.04.2001 р. - як вказано у судових
рішеннях, оскільки термін відшкодування в даному випадку, настав
не через 30 календарних днів, наступних за днем подання
декларації, а по закінченні 3-х наступних за таким днем податкових
періодів, тобто з 21.06.2001 р. При цьому, сума нарахованих
процентів повинна складати 1548773,65 грн.
Крім того, заявник звертає увагу суду на те, що, оскільки
передбачена пунктом 6.5 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого наказом ДПА України та Держказначейства
України від 02.07.1997 р. N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(із змінами та
доповненнями) заява про порядок сплати процентів, нарахованих на
суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по
декларації за лютий 2001 р. від позивача не надходила, то
Орджонікідзевською ОДПІ не було порушено право платника податку на
отримання вказаних процентів, тобто в даному випадку підстав для
захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача
не має.
ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"
відзиву на касаційну скаргу не надіслано.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції, а саме.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності за даними податкової декларації за лютий 2001 р.
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту мала від'ємне значення у сумі 8735289 грн.
Розмір нарахованих процентів на суму бюджетної заборгованості за
період з 21.04.2001 р. по 18.10.2002 р. становить 2061875,04 грн.
За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
06.11.2001 р. у справі N 27/178 вказана сума бюджетної
заборгованості була перерахована позивачу 11.10.2002 р. -
660000 грн., 14.10.2002 р. - 1055000 грн., 15.10.2002 р. -
1465654,58 грн., 16.10.2002 р., - 1976935,38 грн., 17.10.2002 р. -
3677564,73 грн., 18.10.2002 р. - 560134,31 грн., що
підтверджується копіями виписки банку за цей період.
Предметом спору у даній справі, є стягнення процентів,
нарахованих за період з 21.04.2001 р. по 18.10.2002 р. на суму
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за даними
декларації та розрахунку експортного відшкодування за лютий
2001 р.
Ухвалюючи судові рішення, суд першої та апеляційної інстанції
на підставі приписів підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
дійшов
висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у сумі
2061875,04 грн. (за виключенням суми нарахованих процентів за
18.10.2002 р.).
Судова колегія вважає, що такий висновок судів першої та
апеляційної інстанції відповідає фактичним обставинам справи та
вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це
сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку
з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені
у статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, приписами якої визначений перелік документів,
необхідних для підтвердження розрахунку експортного відшкодування
та порядку такого відшкодування. Що ж до права платника податку на
стягнення бюджетної заборгованості по експортному відшкодуванню,
то воно виникає у випадку порушення строку на експортне
відшкодування, який визначений пунктом 8.1 статті 8 цього Закону.
Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до абзацу шостого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
який діяв у період виникнення спірних правовідносин, для
підприємств гірничо-металургійного комплексу, які брали участь в
економічному експерименті, що проводився з 1 липня 1999 р. по
1 січня 2002 року, у разі, коли за результатами звітного періоду
сума податку на додану вартість, визначена як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту за будь якими операціями з купівлі-продажу товарів (робіт,
послуг), мала від'ємне значення, така сума підлягала відшкодуванню
з Державного бюджету України платнику податків протягом місяця, що
наступав після подання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову у даному
випадку є стягнення нарахованих процентів на суму бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість у зв'язку з порушенням
передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у
строки, визначені Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету, у тому числі процентів за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Аналіз наведених правових норм спростовує доводи заявника,
викладені у касаційній скарзі щодо відсутності права у позивача на
їх стягнення з Державного бюджету, починаючи з 21.04.2001 р.
Посилання заявника на Указ Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
у даному випадку є помилковим, оскільки
він є підзаконним актом, а тому його приписи повинні
застосовуватися в тій частині, яка не суперечить приписам
вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом
першої та апеляційної інстанції обґрунтовано були задоволені
позовні вимоги на підставі приписів Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо стягнення процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9,
статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
06.11.2003 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 29.01.2004 р. у справі N 28/52
господарського суду Дніпропетровської області - залишити без змін,
а касаційну скаргу Орджонікідзевської ОДПІ - без задоволення.