ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 5/72-78
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради та
товариства з обмеженою відповідальністю "Б" на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2004
року у справі № 5/72-78 за позовом представництва Американського
об'єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського союзу та
Об'єднання Іудейських релігійних організацій до виконавчого
комітету Володимир-Волинської міської ради та товариства з
обмеженою відповідальністю "Б" про визнання недійсним договору, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2002 року представництво Американського об'єднання
комітетів для Євреїв бувшого Радянського союзу та Об'єднання
Іудейських релігійних організацій звернулись до господарського
суду Волинської області з позовом до виконавчого комітету
Володимир-Волинської міської ради та товариства з обмеженою
відповідальністю "Б" про визнання недійсним договору купівлі-
продажу об'єкта незавершеного будівництва від 31 серпня 2001 року.
Рішенням господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2003
року в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16
лютого 2004 року рішення місцевого суду скасовано, а позов
задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкта
незавершеного будівництва адміністративного будинку м.
ВолодимирВолинську, укладений 31 серпня 2001 року виконавчим
комітетом Володимир-Волинської міської ради та товариством з
обмеженою відповідальністю "Б".
В касаційних скаргах виконавчий комітет Володимир-Волинської
міської ради та товариство з обмеженою відповідальністю "Б"
просять скасувати постанову апеляційного господарського суду, а
рішення місцевого суду залишити без змін, посилаючись на те, що
судом апеляційної інстанції неправильно застосовані та порушені
норми матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційні скарги позивачі просять залишити
оскаржуване судове рішення без змін, а скарги без задоволення,
посилаючись на відсутність правових підстав для їх задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційних скарг, суд вважає, що
касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд входив з того, що
позивачі в позовній заяві не обґрунтували своє суб'єктивне
матеріальне право або охоронюваного законом інтересу, на захист
якого подано позов, а тому немає підстав вважати їх належними
позивачами по даному спору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,
апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про
необхідність його скасування, оскільки відповідно до наявних у
матеріалах справи статутів позивачів, до цілей та завдань останніх
належить, зокрема, допомога громадам та організаціям у справі
збереження, відновлення та утримання в належному стані кладовищ,
повноважне представництво та захист інтересів релігійних
організацій на всіх рівнях в Україні, а тому відповідні юридичні
особи мали право звертатись до господарського суду за захистом
охоронюваних законом інтересів.
До того ж, таке право позивачів було підтверджено судовими
рішеннями з інших спорів, зокрема, постановами Львівського
апеляційного господарського суду від 17 грудня 2002 року у справі
№ 6/31-84, від 18 лютого 2003 року у справі № 14-789 та постановою
Вищого господарського суду України від 28 травня 2003 року у
справі № 14-789, які були долучені до матеріалів справи № 5/72-78,
але не враховані судом першої інстанції при винесенні судового
рішення від 21 жовтня 2003 року.
Проте з висновком апеляційної інстанції про необхідність
задоволення позову погодитись не можна.
Відповідно до п. 2 Постанови Верховного Суду України від 28 квітня
1978 року № 3 "Про судову практику у справах про визнання угод
недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
угода може бути визнана недійсною лише
з підстав і з наслідками, передбаченими законом, а тому суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
При задоволенні позову, суд в одному рішенні постановляє про
визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом
наслідків.
В порушення вказаних вимог та ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, визнавши договір
недійсним, апеляційний господарський суд не зазначив норми
матеріального права, за якими спірний договір є недійсним, яким
конкретно нормам законодавства він не відповідає, не зазначив
наслідки визнання угоди недійсною.
До того ж, приймаючи рішення про визнання угоди недійсною, суд не
перевірив, чи стосується постановлене судове рішення прав та
охоронюваних законом інтересів інших осіб, та не вирішено питання,
в разі встановлення такого факту, про залучення відповідних осіб
до участі у справі.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не
можна визнати законними, обґрунтованими, такими, що відповідають
фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам
матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають
скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
встановити фактичні обставини справи, дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги виконавчого комітету Володимир-Волинської міської
ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Б" задовольнити
частково. Постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 16 лютого 2004 року та рішення господарського суду Волинської
області від 21 жовтня 2003 року у справі № 5/72-78 скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.