ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 5/1519-25/126
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Львові
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 23.09.2003 р.
у справі господарського суду Львівської області
за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації
“Львівгаз” (далі ВАТ “Львівгаз”)
до Державної податкової інспекції у
м. Львові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
- позивача: не з’явились;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.05.2003
р. у справі № 5/1519-25/126 позов ВАТ “Львівгаз” до Державної
податкової інспекції у м. Львові про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 19.12.2002 р.
№ 0000181530/0/19171 задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
Львівської області від 27.05.2003 р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у м. Львові звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про
відмову у задоволенні позову. В обґрунтування посилається на
неправильне застосування норм матеріального права, а саме,
п. 1.11 ст. 1, п. 5.3 ст. 5, п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Львові
проведено перевірку ВАТ “Львівгаз” з питань правильності
нарахування авансового внеску по податку на прибуток за квітень
2002 року, за результатами якої складено акт № 1107 від
07.06.2002 р.
На підставі акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від
19.12.2002 р. № 0000181530/0/19171, яким на підставі п.п. 17.1.7
р. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
за затримку на один календарний день
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов’язання в розмірі 6424,00 грн. до ВАТ “Львівгаз”
застосовано штраф у розмірі 10% вищевказаної суми, що становить
642,00 грн.
п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. і 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлена
відповідальність платників податків у вигляді сплати штрафу за
несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом
граничних строків, визначених цим Законом. Порядок узгодження
сум податкового зобов’язання визначається статтею 5 цього ж
Закону. Під самостійним узгодженням податкового зобов’язання
розуміється подача платником податку до податкового органу
податкової декларації з визначеним у ній самостійно податкового
зобов’язання. Податкове зобов’язання самостійно визначене
платником податків у податковій декларації вважається узгодженим
з дня подання такої податкової декларації. Згідно пункту 1.11
статтў 1 податкова декларація, розрахунок (далі – податкова
декларація) – документ, що подається платником податків до
контролюючого органу у строки та за формою, встановленими
законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування або
сплата податку, збору (обов’язкового платежу). Для податку на
прибуток підприємств звітним періодом є квартал відповідно до
приписів п. 11.1 ст. 11 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого
підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
для подання податкової декларації за приписами
підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, Самостійно узгодженим
платником податку податковим зобов’язанням може бути податкове
зобов’язання, яке визначається ним у податковій декларації;
статус податкової декларації має лише той документ, який крім
ознак, визначених пункту1.11 статті 1 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, містить розрахунок
податкового зобов’язання за базовий податковий період. Зазначене
кореспондується з частиною 2 підпункту 4.1.4 статті 4 “Порядок
подання податкової декларації та визначення суми податкових
зобов’язань” цього ж Закону в якій зазначено, що для цілей
підпункту 4.1.4 (визначає строки подання податкових декларацій
за базовий (податковий) звітний період) під терміном “базовий
податковий період” слід розуміти податковий період, визначений
відповідним законом з питань оподаткування. Таким чином, строк
сплати самостійно узгодженого податкового зобов’язання
визначається чинним законодавством України, виходячи зі строку
подання податкової декларації, у якій визначається сума такого
податкового зобов’язання. Відповідно до частини 3 підпункту 16.7
статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
розрахунки авансових внесків
здійснюються платником податку самостійно, без подання
декларації на прибуток. Податковому органу платник податку
надсилає повідомлення про результати розрахунку авансового
внеску з податку на прибуток. Законодавством не встановлена
процедура узгодження платником податків сум авансового внеску з
податку на прибуток з податковими органами.
Крім того згідно з п. 16.7 ст. 16 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 19.09.1997
штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених авансових
внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами
звітного кварталу, не застосовуються.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.09.2003р. у справі № 5/1519-25/126 залишити без змін.