ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 4/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників :
позивача - присутній,
відповідача - не з'явились;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Н-ську,
касаційну скаргу сільськогосподарського ВАТ "ХХХ"
на рішення господарського суду Я-ської області від
05.02.2004 року.
у справі № Х9
за позовом ВАТ енергопостачальна компанія "YYY"
(далі -Компанія)
до сільськогосподарського ВАТ "ХХХ" (далі -
Товариство)
про стягнення 23397,77 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Я-ської області від 05.02.2004 року
(суддя А.А.А.) у справі № Х9 позовні вимоги Компанії задоволено,
стягнуто з Товариства 23220,12 грн. основного боргу за понад
договірне споживання електроенергії, 177,85 грн. основного боргу
за спожиту реактивну електроенергію, а також судові витрати.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Товариство звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині стягнення
санкцій в сумі 23220,12 грн., оскільки господарським судом першої
інстанції при вирішенні спору неправильно застосовані положення
ст.ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а також безпідставно не застосовані вимоги ст. 72
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом першої інстанції
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13
( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи
інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки
сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносиннормам права.
Однак, оскаржуване рішення господарського суду в частині стягнення
23220,12 грн. вказаним вимогам не відповідає, зроблене без
належного правового обгрунтування правомірності стягнення
зазначеної суми і є передчасним.
Як вбачається із змісту ст. 27 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживання електроенергії понад
договірні величини відноситься до правопорушень в
електроенергетиці, які тягнуть за собою встановлену законодавством
України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії
споживачам ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
(затв. постановою Кабінету Міністрів
України від 09.04.2002 р. № 475) споживачі у разі перевищення
встановлених як договірні граничних величин споживання електричної
енергії несуть відповідальність згідно з частиною 5 ст. 26 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
При цьому, визначена у ч. 7 ст. 27 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, як санкція, передбачена ч. 5 ст.
26 цього Закону ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
п'ятикратна вартість різниці
фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання
електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий
період, сплачується споживачами саме енергопостачальникам.
Згідно п. 6 Положення про порядок проведення розрахунків за
електричну енергію ( 1136-2000-п ) (1136-2000-п)
(затв. постановою Кабінету
Міністрів від 19.07.2000 р. № 1136) кошти, що надходять від
споживачів (крім населення) за споживання електричної енергії
понад договірну величину за розрахунковий період у розмірі
п'ятикратної вартості різниці між фактично спожитою та договірною
величиною зараховуються енергопостачальнику виключно на його
поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Вказуючи в резолютивній частині оскаржуваного рішення про
стягнення суми 23220,12 грн., як основного боргу, господарський
суд одночасно в мотивувальній частині рішення кваліфікував
зазначену до стягнення суму, як санкцію, передбачену ч. 5 ст. 26
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. Оскільки, за
висновками суду, передбачена санкція не є неустойкою (штрафом,
пенею), на її стягнення не розповсюджуються скорочені строки
позовної давності.
Разом із тим, господарський суд не вказав, до якого виду
відповідальності відноситься наведена санкція і які норми права,
що регулюють питання строків (позовна давність, давність
притягнення до відповідальності, інше) підлягали застосуванню у
спірному випадку.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до
яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
встановити характер спірних правовідносин, правильно застосувати
законодавство, яке регулює вказані правовідносини та вирішити спір
відповідно до вимог закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу сільськогосподарського ВАТ "ХХХ" задовольнити
частково.
Рішення господарського суду Я-ської області від 05.02.2004 року у
справі № Х9 скасувати, справу передати на новий розгляд
господарському суду Я-ської області.