ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 3/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Українсько-Ірландського закритого акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “У” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.04. 2004 р. та на рішення господарського суду м. Києва від
26.02.2004 р. у справі за позовом Українсько-Ірландського
закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями
“Міжнародний готель “У” до Дочірнього підприємства “Л”, третя
особа - ТОВ “Г”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У січні 2004р. Українсько-Ірландське закритого акціонерне
товариство з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “У”
пред’явило в господарському суді позов до Дочірнього
підприємства “Л” про стягнення суми заборгованості за договором
суборенди № 20/02 від 01.11.2002 р., яка складається з
наступного: 347 730,17 грн. - заборгованість з орендної плати за
період з.06.по грудень 2003 р. включно з урахуванням індексу
інфляції; 83 341,5 грн. - заборгованість з орендної плати за
січень 2004 р.; 35 459,52 грн. - заборгованість з гарантійного
платежу з врахуванням індексу інфляції за період з.07.по грудень
2003 р. включно, а також нарахованої у зв'язку з невиконанням
зобов'язань за договором суборенди № 20/02 від 01.11.2002 р. у
розмірі 13 684,98 грн. - пені від суми заборгованості з орендної
плати за період з 04.07 по 31.12.2003 р. включно; 2 374,31 грн.
- пеня від суми гарантійного платежу за період з 01.07. по
31.12.2003 р. включно; 2 932,50 грн. - 3% річних від суми
заборгованості з орендної плати; 508,78 грн. - 3% річних від
суми заборгованості з гарантійного платежу; 1 976 738,44 грн. -
сума пені, нарахована в порядку п. 7 додаткової угоди № 2 від
01.03.2003 р. до договору суборенди № 20/02 від 01.11.2002 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.02.2004р.,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 13.04.2004р., у позові було відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2004р. та
рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2004р. і прийняти
нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та доповненнями)
мотивувальна частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи ці та відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначені права та обв’язки сторін у спірних правовідносинах.
Ухвалюючи рішення суд виходив з недоведеності заявлених
позивачем вимог.
Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна.
Як видно з матеріалів справи, предметом спору є стягнення сум за
договором суборенди від 01.11.2002р. № 20/02, укладеним між
позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар).
Власником приміщень, які були об’єктом суборенди, є третя особа
у справі – ТОВ “Г”, яке за договором від 01.10.2002р. передано
позивачу в оренду ці ж приміщення (договір оренди від
01.10.2002р.).
Дійсно, сторони за договором оренди від 01.10.2002р.,
17.06.2003р. його розірвали, що суд і поклав в соснову рішення,
відмовляючи у позові.
Проте суд не звернув увагу, що позивачем заявлялись вимоги і за
період, який передував розірванню договору оренди, зокрема,
заборгованість по орендній платі за червень 2003р. в сумі
13495,14 грн. гарантійний платіж за лютий 2003р. в сумі 33642,26
грн., пеню, інфляційні та 3% річних.
Зазначене предметом судового дослідження і оцінки не було.
При цьому, у порядку з’ясування правового взаємозв’язку договору
суборенди з договором оренди, в разі розірвання останнього, суд
не перевірив посилань позивача на те, що хоча договір оренди
17.06.2003р. і був розірваний, але цього ж дня з третьою було
укладено два договори оренди на ці ж приміщення, одне з яки є
також об’єктом договору суборенди, як і на те, що ТОВ “Г”
одночасно 01.07.2003р. уклало з відповідачем також договір
оренди на той же об’єкт.
Суд другої інстанції залишаючи рішення господарського суду без
змін на зазначене уваги теж не звернув.
За таких обставин ухвалені судові рішення визнати законними і
обґрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
ретельно з’ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість
вимог позивача і заперечень відповідача і вирішити спір
відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Українсько-Ірландського закритого акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями “Міжнародний готель “У”
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.
2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від 26.02.2004
р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції, в іншому складі суду.