ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 2/2/1906-10/860
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “А” в особі відокремленого підрозділу
Запорізька АЕС на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 08.04.2004 р. та на ухвалу
господарського суду Запорізької області від 19.12.2003 р. у
справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Е” до
Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “А” в особі Відокремленого підрозділу “ЗС”
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2002р. Акціонерного товариства закритого типу “Е” (далі
АТЗТ “Е”) пред’явило в господарському суді позов до Державного
підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “А” в
особі Відокремленого підрозділу “ЗС” про стягнення 189309,42
грн. основного боргу за виготовлене і поставлене обладнання
згідно договору № 3 НО-2001 від 26.12.2000р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
26.09.2002р. позов було задоволено частково, з відповідача на
користь позивача було стягнуто 27179,05 грн. основного боргу.
Позивач заявою просив змінити порядок виконання вищезазначеного
рішення та стягнути з р/р 26690110859980 у КБ “Ф”, м. Київ, МФО
300131 грошові кошти, які належать відповідачу на суму 27179,05
грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від
19.12.2003р., залишеною без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 08.04.2004р., заяву
позивача було задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.2004р.
та ухвалу господарського суду Запорізької області від
19.12.2003р. і прийняти нове рішення яким відмовити в
задоволенні заяви АТЗТ “Е”, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 121 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
при наявності
обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його
неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням
прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою
господарський суд, який видав виконавчий документ, у
десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з
викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових
випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або
розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб
та порядок їх виконання.
Згідно роз’яснень Президії Вищого господарського суду України
вўд 12.09.1996 р. № 02-5/333 (із змінами і доповненнями) “Про
деякі питання практики застосування статті 121 Господарського
процесуального кодексу України” ( v_333800-96 ) (v_333800-96)
згадана стаття
не обмежує відповідне право господарського суду певним строком,
воно може бути реалізовано у будь-який час від набрання рішенням
законної сили (стаття 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) до його
фактичного повного виконання.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти
прийняття господарським судом нових заходів для реалізації
рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом,
раніше встановленим (п.п. 1, 1.3).
Зазначаючи у наказі про стягнення грошових сум найменування
стягувача і боржника, їх адреси, найменування і номери рахунків
у банках (пункт 3 частини першої ст. 117 ГПК), господарський суд
встановлює певний спосіб і порядок виконання рішення.
Як видно з матеріалів справи, рішенням господарського суду
Запорізької області від 26.09.2002р. було стягнуто з Державного
підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “А” в
особі Відокремленого підрозділу “ЗС” (з рахунку вказаного
підрозділу) 27179,05 грн. основного боргу, 271,19 грн. витрат по
держмиту та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу і видано відповідний наказ.
Виконати наказ господарського суду про стягнення грошових коштів
з поточного рахунку відокремленого підрозділу боржника на
протязі тривалого часу не виявилось можливим.
Отже, господарський суд мав підстави для задоволення заяви,
визначивши стягнення суми боргу безпосередньо з рахунку
відповідача, як юридичної особи, тобто змінив порядок виконання
рішення суду і таким чином вжив заходів для його реалізації.
За обставин того, що зміна порядку направлена на виконання саме
рішення суду, як того і вимагає припис ст. 116 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд мав підстави видати стягувачу новий наказ, при
цьому визначивши попередній наказ таким, що втратив чинність, що
унеможливило подвійне стягнення обумовлених рішенням суду сум.
Обґрунтовано з таким вирішенням заяви стягувача погодився і суд
апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують законність і
обґрунтованість ухвалених судових рішень.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “А” в особі відокремленого підрозділу
Запорізька АЕС залишити без задоволення, а постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.2004 р.
та ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.12.2003
р. без змін.