ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.2004 Справа N 2-7/3546-2002
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого, Хандуріна М.І., Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 30.01.2003 р.
у справі господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Орендного підприємства "Євпаторіятеплокомуненерго"
до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення,
за участю представників сторін:
- позивача: Повоич І.Я. - дов. від 09.01.2004 р.,
- відповідача: не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.04.2002 р. у справі N 2-7/3546-2002 позов Орендного
підприємства "Євпаторіятеплокомуненерго" до Євпаторійської
об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним
рішення від 22.01.2002 р. N 75/23-02/03358587/543 про застосування
та стягнення сум фінансових санкцій, донарахованих податків
задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 30.01.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 02.04.2002 р. залишено без змін.
Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції у
поданій касаційній скарзі просить судові рішення у даній справі
скасувати, справу направити на новий розгляд. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування
судами норм матеріального права, а саме, п. 7.5 ст. 7, п. 11.11
ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового акту, вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Євпаторійською
ОДПІ прийнято рішення від 22.01.2002 р. N 75/23-02/03358587/543
про застосування та стягнення сум фінансових санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства до ОП
"Євпаторіятеплокомуненерго", яким донараховано податок на додану
вартість у розмірі 179294,54 грн. та застосовано фінансові санкції
по податку на додану вартість у розмірі 44823,64 грн.
Дане рішення прийнято на підставі акта від 16.01.2002 р. N 4
документальної перевірки ОП "Євпаторіятеплокомуненерго" з питань
правильності відшкодування з бюджету суми ПДВ, що відображені в
податкових деклараціях за січень-квітень 2001 р. В акті перевірки
встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4
ст. 7, п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що виразилося в завищенні суми
податкового кредиту в розмірі 596823,54 грн.
Судовими інстанціями з урахуванням обставин справи і норм
закону встановлена безпідставність прийнятого податкового
повідомлення-рішення при цьому обґрунтовано враховано наступне.
Дата виникнення податкового зобов'язання з податку на додану
вартість встановлена пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а дата виникнення права
на податковий кредит - пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону.
Зазначені норми є загальними і характеризуються як такі, що
встановлюють певні правові наслідки для платників податків в
залежності від відповідної події, що сталася раніше ("за першою
подією").
Одночасно п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначені спеціальні норми для
платників податку, які продають вугілля та вугільні брикети,
електричну та теплову енергію, газ, надають послуги з
водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та
систем протипожежної безпеки в житловому фонді.
Так, до 1 січня 2001 р. такі платники податків застосовують
спосіб податкового обліку, за яким датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу зазначених товарів (послуг) є дата
зарахування коштів на банківський рахунок або у касу такого
платника або отримання інших видів компенсацій вартості таких
товарів (послуг), а датою виникнення права на податковий кредит, у
тому числі отримання бюджетного відшкодування, є дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в оплату таких
товарів (послуг) чи надання інших видів компенсацій в оплату
товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат або підлягає амортизації.
Тобто, до 1 січня 2001 року наведений вище порядок виникнення
податкових зобов'язань та права на податковий кредит є
обов'язковим для виконання платниками податків лише за
господарськими операціями з продажу тих товарів (робіт, послуг),
що наведені у цій нормі, а саме: вугілля, вугільні брикети,
електрична та теплова енергія, газ, а також послуги з
водопостачання (каналізації), технічного обслуговування ліфтів та
систем протипожежної безпеки в житловому фонді, послуги фізичним
особам, які не зареєстровані як платники цього податку, за
користування якими цими особами сплачується квартплата, плата за
користування телефоном, телевізійними і радіомережами та системами
охорони житла.
При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
незалежно від періоду не встановлює спеціальних
правил щодо дати виникнення права на податковий кредит за
придбаними товарами і отриманими послугами, які не входять до
вищезазначеного переліку, тому в цій частині податкові відносини
регулюються загальними нормами, які визначені ст. 7 вказаного
Закону, тобто за "першою подією". Встановлення будь-якого
процентного співвідношення в податковому зобов'язанні та
використання його при розрахунку суми податкового кредиту Закон
України "Про податок на додану вартість" не передбачає.
Враховуючи, що господарським судом встановлено факт
застосування позивачем як способу податкового обліку за "касовим
методом", так і за "першою подією" (в залежності від того чи
входять товари до переліку п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), цілком правомірними є
висновки господарських судів щодо недоведення відповідачем факту
порушення позивачем вимог вищезазначеної норми Закону при
формуванні податкового кредиту.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що відповідно
до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення у даній
справі ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді
всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення
спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права,
а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України, ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 30.01.2003 р. у справі N 2-7/3546-2002 залишити без змін.